В 1907 році Митрополит призначив отця Миколу священиком до катедрального собору святого Юра. В 1915-му отець Микола потрапив в числі «закладників» до Києва, і з того часу його доля пов’язана з діяльністю УГКЦ поза Галичиною. Разом із російськими греко-католицькими священиками Глєбом Вєрховським і Ніколаєм Толстим та римо-католиком Сигізмундом Наскраєвським вони створили Товариство Святого Папи Лева Великого, яке об’єднувало православних священиків і вірних, що прагнули подолання непорозумінь між католиками і православними.
Отець Микола опікувався греко- католиками не лише на території Києва, але й відвідував спільноти поза містом, навіть на Вінниччині. В цей час кілька нащадків греко-католицького духовенства, яке було насильно приєднане до Російської Церкви, повернулися в УГКЦ і створили нові громади. Серед них варто згадати отців Леоніда Юркевича, Макарія Кондюка, Себастьяна Будзинського та Андроніка Руденка з Янушполя, що на Вінниччині. 29 травня 1929 року отця Миколу вперше заарештували, звинувативши в «контрреволюційній діяльності та релігійному фанатизмі». Покарання священик відбував на Соловках, проте вже 26 серпня 1933 року його звільнили за станом здоров’я.
Повернутись до служіння в київському храмі УГКЦ він уже не мав можливості, тож став настоятелем римо-католицького храму в селі Кримок Радомишльського району. Душпастирював у Боярці, Немешаєві, Клавдієві. Але 29 липня 1935 року його знову заарештували. Разом із групою римо-католицького духовенства отця звинуватили у формуванні «фашистської контрреволюційної організації римсько-католицького і уніатського духовенства на Правобережній Україні». Суд виніс вирок – 5 років виправних робіт, які отець Микола разом із Апостольським адміністратором Луцько-Житомирської дієцезії РКЦ відбував у Магадані.
В жовтні 1937 року, за доносом, отця Щепанюка засудили до найвищої міри покарання. 27 жовтня в Магадані отець Микола Щепанюк був розстріляний. Про свою зустріч з його донькою пише Петро Цегельський: «Пригадалось мені, як у 60-х роках я з батьками відвідав у Києві вже дуже хвору і духовно зламану жінку – дочку о. Щепанюка, пані Сосенко. Доля була до неї несправедливою. Батько загинув на Соловках, чоловік відомий художник, син знаного етнографа, священика української автокефальної Церкви о. Ксенофонта Сосенка, заарештований зразу ж після вивезення її батька. Ціле своє життя жила під наглядом. Постійні ревізії, обшуки, вилучення навіть мистецьких творів чоловіка. Яка самотня жінка витерпить такий важкий хрест!..»
Джерело.http://www.patriyarkhat.org.ua/statti-zhurnalu/hutsulska-perlyna-na-berehah-dnipra/
http://www.missiopc.org.ua/index.php/biohrafii
Немає коментарів:
Дописати коментар