Навчався в Петербурзькій школі технічного малювання барона Олександра Штиглиця та Петербурзькому археологічному інституті. Займався дослідницькою роботою в Ермітажі. Проводив розкопки на території Росії, Полтавської, Катеринославської, Харківської губерній.
На початку 1919-го повернувся в Україну. Досліджував археологічні пам’ятки в Києві, Чернігові, Сумах, Маріуполі. Саме розкопки могильника епохи неоліту на території будівництва заводу «Азовсталь» у 1930-1931 роках принесли вченому світове визнання.
Займався реставрацією давніх храмів. Очолював Музей мистецтв ВУАН (1920-1925). Професор Одеського художнього інституту (1930-1931).
«Золота людина, але якась дитяча, наївна прямота не доведе його до добра», – характеризував вченого колега, професор Максим Гронець.
Микола Макаренко протестував проти знищення архітектурних пам’яток, завдяки його принциповій позиції вдалося зберегти від руйнування Софійський собор у Києві. Заарештований в 1934-му за відмову підписати акт про знесення Михайлівського Золотоверхого собору (навіть написав листа Сталіну на захист святині і ходив на прийом до Павла Постишева), офіційно звинувачений в належності до «контрреволюційної організації», засланий до Казані. Повторно заарештований в 1936-му. Засуджений на 3 роки, відбував покарання у Томській виправно-трудовій колонії. Там же заарештований втретє 15 грудня 1937-го.
Розстріляний за постановою «трійки» у Новоросійську (Росія) 4 січня 1938-го (за іншими даними – в Томську). Місце поховання залишається невідомим.
Джерело.https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/lyutyy/4/1877-narodyvsya-mykola-makarenko-mystectvoznavec
Немає коментарів:
Дописати коментар