1) Юречко Федір, 1914 р.н з Ціневи,
2) Бельник Матвій, 1911 р.н з Ціневи,
3) Стефанишин Михайло, 1920 р.н з Ціневи,
4) Дирів Іван, 1900 р.н, з Ясеновця,
5) Борик Володимир, 1924 р.н, з Ріпного,
6) Белей Михайло, 1914 р.н, з Дуби,
7) Шикор Дмитро, 1920 р.н, з Дуби,
8) Чопей Мирослав, 1924 р.н, з Дуби,
9) Кучер Михайло, 1906 р.н, з Дуби,
10) Тунків Василь, 1921 р.н, з Дуби.
Ще 29 січня 1944 року німці робили велику облаву в Ціневі і хотіли заарештувати 20 людей, яких мали на списку, але впіймати нікого не вдалось, бо всі повтікали в ліс. В Ціневі сильно шукали за одним чоловіком, вчителем Романом Хортівим, який перебував на німецькій службі, і його забрали невідомі люди. Цього чоловіка підозрювали в контакті з комуністами. Того самого дня відбулися такі ж облави в Дубі і Іванівці. Під час облав люди повтікали і нікого не зловили. Скрізь німці робили обшуки і випитували за партизанами.
За кілька днів німцям все ж вдається схопити ряд жителів Рожнятівщини. Затриманих звинуватили в підривній діяльності і членстві в забороненій ОУН.
Не відомо на основі чого німці складали список осіб для арешту в Ціневі, а от про Дубу є цікава історія. Згідно з основною версією, німцям вдалось хитрістю дізнатись про тих кого потрібно захопити. Вони звернулись до двох жительок Дуби, які записались в фольксдойчери, з пропозицією подати список найактивніших земляків, яких вони знають для того щоб чи то нагородити їх чи то для співпраці для спільної розбудови України. Жінки нічого не підозрюючи склали такий список, навіть одна з них записала туди свого чоловіка. Пізніше тих жінок, за підозрою в зраді було знищено українським підпіллям.
Що ж до арештантів, то їх було відвезено в Долину на допити, які супроводжувались різного роду катуваннями.
А за тиждень, привезли до Перегінська, де і відбутись страта на очах при великому здвизі людей.
5 лютого напівживих бранців, зв’язаних дротом, постягали з автомашини і вишикували в ряд під стіною одного з будинків в центрі Перегінська. Німецький офіцер зачитав обвинувачення і погрозив всім присутнім, що за непослух, така ж доля чекає і інших. Далі пролунав залп із гвинтівок і арештанти мертвими попадали на землю. Тільки одного з них, Василя Тунківа куля тільки поранила. Він отримавши шанс на життя почав втікати поміж будинки і сховався в одному з туалетів, але німці все ж знайшли його і добили кількома пострілами.
Тіла загиблих було наказано поховати на єврейському цвинтарі в Перегінську, так як в німців це вважалось зневагою.
За кілька місяців родичі все ж розкопали ту могилу і декого забрали у рідне село, а решту поховали у спільній могилі на т.зв. Заріцькому цвинтарі Перегінська.
Того дня що і в Перегінську (5.02.1944 р.), страта десятьох українців, серед яких більшість була жителями Рожнятівщини, пройшла і в Долині. Передумови цьму були такі:
На Водохреща 1944 р. в Верхньому Струтині невідомі напали на хату одного господаря, в якого відбувалася забава, побили всіх учасників та забрали двох з них, а саме Мацьківа Михайла (німецького вислужника) та Урядку з Долини і відійшли з ними в невідомому напрямку.
На наступний день у тій справі приїжджало гестапо та кріпо з Долини, допитали кілька людей, і повернулись назад.
26 січня до Нягрина (зараз с.Підліски, Долинського р-н.) вночі приїхало дві автомошини з німціми. Вони оточили хату одного господаря, де відбувалось весілля та арештували 20 хлопців, з них 14 з Нягрина, 4 з Долини і 2 з Максимівки. Їх доставлено до Долини. При обшуку знайдено три револьвери.
28 січня приїхало до Спаса два військові авта німців і арештували 6 осіб. Вертаючись зі Спаса по дорозі зупинились а Верхньому Струтині і арештували двох осіб, одного комуніста, а другого господаря в якого гостював пропавший Мацьків.
Того ж дня німці заїхали в Князівське. Перед полуднем вони зайшли до хати одного господаря в якого жив ройовий Сокіл. Вій побачивши їх вискочив через вікно на двір. Німці почали обшукувати хату, а Сокіл за той час знову зайшов до хати і кинув в них гранату, але вона не спрацювала. Тоді він почав по них стріляти, але не міг поцілити, бо облавники сховались за піч. Один з німців також кинув гранату, яка розірвала Сокола.
Десятьох жителів Верхнього Струтина, Спаса і Нягрина затриманих під час тих облав стратили 5 лютого 1944р. в Долині. Про ту подію зберігся короткий спогад однієї з очевидців:
ПРИ РОЗСТРІЛАХ УКРАЇНЦІВ В ДОЛИНІ, НІМЦІ КАТУВАЛИ КОЖНОГО ЗАСУДЖЕНОГО, ЩО КРИЧАВ “СЛАВА УКРАЇНІ”.
КАТУВАЛИ ДО ВТРАТИ ПРИТОМНОСТИ Й ЩОЙНО ТОДІ ВІШАЛИ.
БУЛИ МАСОВІ ВИПАДКИ, ЩО В’ЯЗНІ ПЕРЕД ЕКЗЕКУЦІЯМИ ПРОЩАЛИСЯ ЗІ СВІТОМ ПАТРІОТИЧНИМИ ВИГУКАМИ, ЯК
“ХАЙ ЖИВЕ УКРАЇНА! ХАЙ ЖИВЕ УПА! СЛАВА ОУН! ВОЛЯ УКРАЇНСЬКОМУ НАРОДОВІ!” А НАЙПОПУЛЯРНІШЕ “СЛАВА УКРАЇНІ!”.
Німці останні вияви почувань скатованих жертв параліжували в звірський спосіб, бо заливали роти жертв вапном. Такі практики були на сході й заході. Жертвам на розстріл в’язано руки й ноги.
Перед стратою їхній комендант сказав: “Ви знаєте, що за одного німця відповідає десять ваших голов”. Коли ми розглянулися, тоді помітили, що над великим ровом стояло вантажне закрите авто, до якого підступили ґештапівці. З цього авта вони витягнули десять наших в’язнів. Я не могла дивитися на них. Я заслонила собі очі руками й молилася. Мої співучасники казали потім, що вони були по п’ятьох повязані колючим дротом й страшно скатовані.”
джерело ФБ Рожнятівщина. допис від Olek Shkil
Немає коментарів:
Дописати коментар