Навчався у Львівському та Віденському університетах. Вивчив декілька іноземних мов.
У 1875−1876 Терлецький видав своїм коштом книжечки Сергія Поволинського «Парова машина» і «Про бідність розмова перша», які називали «метелики для народу». Через «метелики» Терлецький потрапляє в поле зору урядових кіл. Також його критикують народовці. Терлецький апелює до злиднів, у яких живуть люди. Дорікав «патріотам» попівством. Критикуючи галицьких народовців, які вбачали причину бідності селян в пияцтві та лінощах, Терлецький писав Бачинському: «Не горілка заллє народ, а заллє його уся ця мізерія галицька, усі ці народолюбці галицькі за заячою шкірою, заячим серцем і курячим розумом».
Під час арештів 1877-го у Львові та Відні, разом з Іваном Франком та Михайлом Павликом його судили. Їх обвинувачували у належності до таємної організації з соціалістичними цілями, зв’язками із закордоном, у соціалістичній пропаганді. Справу слухала кримінальна колегія суду у складі чотирьох суддів. Це був відкритий судовий процес. Остап Терлецький сказав, що був за «переконанням соціалістом», політичним однодумцем Михайла Драгоманова і вважає себе одним із «нечисленних речників» соціалістичної думки серед галицьких українців. Ідеалом Терлецького була федеративна, демократична республіка, де суд і правду вершить громада. Він прагнув політичних і економічних прав для народу, досягнення рівності всіх перед законом і рівності закону для всіх.
Змучений хворобами (протягом 20 років його виснажували епілептичні напади), він склав іспити на правничий факультет. Він став адвокатом і до кінця життя провадив адвокатську практику в Галичині.
Помер Остап Терлецький 22 липня 1902 року.
Джерело
© 2021 Офіційний веб-сайт УІНП
www.memory.gov.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар