Загальна кількість переглядів!

субота, 22 квітня 2023 р.

Василь Михайлович Лев - Український мовознавець та історик літератури, професор, доктор, педагог. Професор Львівського державного університету, УВУ та Українського католицького університету в Римі. Дійсний член НТШ у США з 1947. (родом із с. Старий Яр, тепер Яворівського р-ну. Львівської обл.).

Народився в селі Старий Яжів (Старий Яр) в родині священика Михайла Лева та Теодори (з родини Мацюраків).

У селі Залужжя, де батько був парохом, почав ходити в народну школу, по закінченні якої вступив до приватної гімназії в Яворові, звідки перейшов до гімназії у Перемишлі.

1922 року закінчив гімназію в місті Перемишль. 1930 року закінчив Львівський університет, в якому викладав у 1937—1941 роках; одночасно був науковим співробітником Відділу суспільних наук АН УРСР у Львові.

1944 року виїхав до Польщі, згодом — до Австрії, з 1948 року жив у США. У 1952—1958 роках був професором коледжу ім. Св. Василя Великого в Стемфорді, у 1958—1972 роках — університету та коледжу в Скрентоні.

У 1944—1949 та 1963—1988 роках викладав слов'янську філологію в Українському вільному університеті в Мюнхені, у 1963—1988 роках — також старослов'янську та українську мови в Українському католицькому університеті в Римі.

Автор праць «Український переклад хроніки Мартина Бєльського» (1935), «Нарис граматики староцерковнослов'янської мови» (1959), «Українсько-англійського словника» і «Англійсько-українського словника» (обидва — 1947, разом з І. Верб'яним), розвідки «Сто років праці для науки і нації. Коротка історія Наукового Товариства ім. Шевченка» (1972). 

Досліджував пам'ятки української мови (статті «Крехівський Апостол» (1929); "Мовні особливості «Крехівської палеї» (1939) тощо). 

Багато уваги приділяв вивченню мови письменників «Руської трійці», Тараса Шевченка, Івана Франка тощо. Видав монографію «Богдан Лепкий. 1872—1941. Життя і творчість» (1976), в якій чимале місце присвячено дослідженню мови і стилю письменника.

1984 року глибоко пережив смерть дружини, з якою прожив 44 роки. Ця трагічна подія дуже вплинула на Василя Лева та помітно зменшила його творчо-дослідницьку працю. Жив під опікою своєї доньки Іванни Цісик.

23 березня 1991 року професор Василь Лев спочив у мирі. З почестями похований поруч дружини на кладовищі Фокс Чейз у Філадельфії, штат Пенсільванія.

середа, 19 квітня 2023 р.

Все можна знайти в інтернеті все побачити на відео чи фото чи з супутника все.....ні є ще от таке))) От які художники були в Австрійськім війську в 1915р.. червень 1915р. виглядає що людина котра малювала чи скоріш за все запамятала та намалювала була десь на Ґоцянці чи ще далі або на пагорбах Чорноземлі….самі ще додумайте

для збільшення натисніть на зображення 
для збільшення натисніть на зображення 
На малюнку Австрійське військо наступає на російську армію котра відступає (то історичний факт я провірив «Великий відступ (27 червня — 14 вересня 1915).

На малюнку є позначено: Крехів, Жовква, Глинсько і наш Бровар (Броварня там була) також позначено шахти бурого вугілля (вугілля видобувалось між Глинськом і Скварявою) ще пожежа далі за Жовквою переклало як спалювання нафти…от таке от)))

Малюнок та підпис до нього

понеділок, 17 квітня 2023 р.

Західне Поділля, с. Денисів (Тернопіл. обл.), 1890 р. Гаївка "Воротар".

«Дві дівчини, звані «воротарчиками», стоять проти себе, узявшись за руки. Всі інші стоять шнурочком перед «ворітьми». Співають на переміну воротарчики й дівчата, що просять, щоб їх випустили через ворота. По скінченні пісні дівчата, бравшись за руки, колом переходять попід руки воротарчиків, при чім остання дівчина остається, як застав, біля воріт. 

Гра продовжується, аж доки всі дівчата не перейдуть на бік воротарчиків Фольклорист із Буковини К. Ластівка у праці «Північнобуковинські гаївки» наводить одразу два варіанти цієї гаївки. «Горошівський варіант» він записав сам. До нього дослідник подає такий коментар:

Фотограф: Франтішек Ржегорж — чеський етнограф; дослідник українського народного побуту, народної медицини і фольклору в Галичині. 

Джерело: Локальна історія https://www.facebook.com/LokalnaIstoria

Наслідки масованого обстрілу Снігурівки: московити випустили 10 ракет С-300, загинули 17-річний хлопець та 18-річна дівчина. (16 квітня 2023 року о 02.10 год)

неділя, 16 квітня 2023 р.

Теодор Муйла - референт надрайонного проводу ОУН, хорунжий УПА. Родом із села Тустановичі, тепер частина м.Борислава.

Народився 1906 року в с. Тустановичі (тепер частина міста Дрогобич Львівської області) в робітничій родині.
Навчався у сільській народній школі, продовжив навчання у Стрийській гімназії. В 1920-х роках вступив до УВО, в 1929 р. — до ОУН. Багаторазово арештовувався і ув'язнювався польською владою за націоналістичну діяльність (1931, 1932, 1933-1935, 1938, 1939 рр.). Від весни 1938 р. до арешту (весна 1939 р.) — провідник Дрогобицького повітового проводу ОУН. Звільнений зі Стрийської тюрми 12 вересня 1939 р. внаслідок бомбардування німцями Стрия, негайно взяв участь у повстанні та роззброєнні польських військових частин.[1] Однак із приходом Червоної армії як відомий націоналіст змушений втікати від радянських каральних органів на територію Генеральної Губернії, де пройшов військові вишколи.

Служив у лавах батальйону «Нахтігаль» і 201-го шуцманшафт-батальйону (4.1941-12.1942). Після повернення на Дрогобиччину служить в поліції — комендант станиці, яку в повному складі у квітні 1944 р. переводить в УПА.

З червня до серпня 1944 р. — військовий референт Самбірського окружного проводу ОУН під псевдо «Максим». З 9 вересня по жовтень 1944 р. був військовим референтом Калуської округи ОУН і командиром Калуського ТВ УПА під псевдо «Вуйко», одночасно командував і куренем «Промінь».

Переведений до теренової мережі підпілля ОУН — військовий референт Самбірського надрайонного проводу ОУН до кінця 1947 р., далі — господарчий референт цього ж проводу.

Загинув 1 березня 1949 р. у бою з групою МДБ біля с. Недільна Стрілківського району Дрогобицької області.

Джерело.
Степан Лесів, Петро Ганцюк. Курінь УПА «Промінь»: історія формування та бойовий шлях відділів. — Історичний клуб «Магура», 2016. — с. 54.
https://drohobychyna.com.ua/section/osobistosti/teodor-muyla/ та Вікіпедія.