17 березня – 107 років початку Української революції (17 (4 – за старим стилем) березня 1917 року в Києві було проголошено створення Української Центральної Ради.

Фото. https://old.uinp.gov.ua

17 (4 – за старим стилем) березня 1917 року в Києві було проголошено створення Української Центральної Ради – найвищого представницького органу українців. Головою УЦР було заочно обрано Михайла Грушевського. Цей день став початком Української революції 1917–1921 рр. та розбудови модерної української державності. Українська революція 1917–1921 років продемонструвала волю українців до незалежності та демократичного розвитку.

Хоча внаслідок тривалої і кривавої війни із зовнішніми агресорами українцям не вдалося у 1917–1921 роках зберегти незалежність, тогочасна боротьба надихала наступні покоління борців за незалежність, що і привело до проголошення у 1991 році незалежності України.

******

Будинок, у якому засідала Центральна Рада.

17 березня 1917 - у Києві на Володимирській 42, у приміщенні українського клубу "Родина", з ініціативи Товариства українських поступовців за участю українських політичних партій, військовиків, робітників, духовенства, кооператорів, студентства, громадських і культурних організацій оголошено про утворення Української Центральної Ради.

Головою УЦР заочно обрано Михайла Грушевського, якого тимчасово заступав Володимир Науменко, а товаришами (заступниками) голови - Дмитра Антоновича і Дмитра Дорошенка. Згодом УЦР стане парламентом незалежної України.

© 2020 Офіційний веб-сайт УІНП ТЗ тьма лз www.memory.gov.ua (два джерела)

ЛЕВКО ВЕСЕЛИЙ - Мужній сотник УПА. Родом із села Млинки (Дрогобич).

Краєвид від пішохідного підвісного моста над річкою Стрий у селі Корчині (тепер Сколівського р-ну Львівської обл.). Вдалині видно вершини зліва направо: Оброслий Верх, Тимків Верх, Парашка. Світлина Андрія Сови. Серпень 2020 р.

Пам’ятний знак борцям за волю України у селі Корчині (тепер Сколівського р-ну Львівської обл.). Світлина Андрія Сови. Серпень 2020 р.

Левко Веселий (син Михайла) народився в 1925 р. на Млинках. Був активним пластуном, закінчив Дрогобицьку гімназію. У 1944 р. вступив до Української Повстанської Армії. Вже невдовзі став сотником УПА, псевдо- "Знайомий". З честю виконав чимало важких завдань, брав участь у багатьох складних операціях та боях легендарної Повстанської Армії. У середині літа 1945 р. сотня, якою командував Левко, натрапила на війська НКВД. Зав`язався тривалий бій, у якому Л.Веселий, виявивши хоробрість, загинув. Тіло сотника більшовики привезли у с.Корчин і скинули біля сільської ради. Кохана дівчина Левка вночі викрала його тіло і поховала в лісі, біля Корчина (Сколівський район). За це отримала 15 років позбавлення волі. Після відбування терміну повернулася в рідне село й впродовж усього життя зберігала вірність коханому- не виходила заміж.

Зараз на цьому місці споруджено пам`ятний знак хоробрим воїнам УПА, які тут полягли.

Джерело: "150 славних українців Дрогобиччини". Богдан Пристай.

Ми були ми є ми будемо... "Дівчина у традиційному вбранні у Львові 1950-х років"

Ми були ми є ми будемо..."Дівчина з Поділля радісно дивиться на світ.Україна 1942 р."

Ми були ми є ми будемо....

Бойківчанки з села Богрівка Богородчанського району Івано-Франківщини (фото Романа Рейнфуса, 1938).

ТАРАС ШКІЛЬНИК - Мужній вояк УПА, родом із села Млинки (Дрогобич).

Тарас Шкільник, син Андрія, народився в 1924 р. на Млинках.

Навчався в Дрогобицькій гімназії, яку закінчив блискуче. Згодом стає членом ОУН.

На початку 1944 р. вступив в Українську Повстанську Армію, брав участь у багатьох операціях і боях. У одному з них (листопад або грудень 1947 року) був важко поранений. Його потай перевезли до хати сестри, Павліни Веселої Веселої. Тут він переховувався аж до 1957 р.

У 1957 р. Тарас Шкільник помер. Тіло героя вночі, щоб ніхто не побачив, поховали в саду, під грушкою...

У 1974 р. останки героя було перенесено на кладовище та поховано в сімейному гробівці на Млинках.

Джерело: "150 славних українців Дрогобиччини". Б.Пристай.

13 брезня 1946 р. у с. Під’ярків Бібрського району московити захопили криївку. Цього дня загинули очільник районової боївки та провідник окружного проводу ОУН Дмитро Бігун, на псевдо «Крук», його дружина Ольга Наваловська (Бігун)..

На світлині Дмитро Бігун ("Крук") з дружиною Ольгою Наваловською.

Також загинули референт пропаганди окружного проводу «Вирва», його охоронець «Чумак», бойовики Іван Гриньків («Степан»), Олександр Кулеба («Квітка»), Петро Кулеба («Мороз»), Федір Кулеба («Явір»), Олександр Шпира («Варава»), важко поранений і невдовзі помер бойовик Михайло Бігун («Смільчак»). 

Тетяна Толопка, 1929 р. н., запам’ятала ті події – «Мої тато їх всіх витєгали з схрону неживих, всіх витягали, напротів себе з пістольом: «Лізь старий в яму і повісь, хто там є, чи живі, чи вмерлі». А то тато пішли туда. Тато каже: «Тутка всі люди вмерлі». Це була одна з найбільших сутичок між радянськими військами та повстанцями в Під’яркові. 

Джерело інформації сайт (ФБ) сторінка Локальна історія.

12 березня 1945р. щоб не здатися в полон московитам застрелився Михайло Гуняк. Це відбулося в криївці, яка була зроблена під стодолою його сусіда Степана Лялюка - останній і показав її московитам.

Пам’ятний хрест про загиблих воїнів УПА.

У цій криївці було ще шестеро повстанців, четверо з них здалися, а Василь Кузьо "Сірко" із села Чуква Самбірського району намагався втекти, але його прошили ворожі кулі. Михайло Гуняк вигукнув: "Смерть сексотам! Смерть большевикам!" І застрелився.

Михайло Гуняк народився в 1924 р. у Медвежі. Навчався в сільській школі, а потім працював на господарстві у рідному селі. Перед приходом других "визволителів" пішов в Українську Повстанську Армію. Сумлінно виконував усі завдання командування.

Похований на сільському цвинтарі.

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Богдан Пристай.