На святкуванні перемоги Польщі над Західною Україною, "польський" літак вибухнув і впав на центр Львова...

На цій більш як столітній світлині ви бачите колишній палац Потоцьких на вулиці Коперника у Львові, на який одного осіннього дня впав і вибухнув ворожий літак. Це фото було зроблене 22 листопада 1919 року перед полуднем десь у проміжку між 11:15 і 11:45 годинами (фото зі сторінки Bogdan Kolomiychuk).

А, тепер коротко про що йдеться.

Того дня - двадцять другого листопада уся Польща а особливо львівська полонія, дуже помпезно відзначали першу річницю перемоги над ЗУНР в українсько-польській війні за Галичину. 

З нагоди цих святкувань по всіх наших містах, які були окуповані поляками, було влаштовано військові паради, а у самому Львові - ще й перше в його історії, авіашоу. Оскільки поляки своїх пілотів для авіашоу не мали, то запросили десять американців під керівництвом Меріана К.Купера. Їх винищувачі у той час були припарковані на летовищі на Левандівці.

Того дня львівські поляки попросили американських льотчиків зробити у повітрі кілька кіл над місцем, де буде найбільше скупчення людей. Американці на своїх Albatros D.II. мали пролетіти над Пороховою вежею і Гетьманськими валами (нині - проспект Свободи) на висоті 500 метрів.

Але в якийсь момент один із американських пілотів - Едмунд Гейвс відділився на своїй машині від ескадрильї і почав самовільно "виписувати" у небі над центром Львова, фігури вищого пілотажу, зокрема подвійну напівпетлю (double barrel).

В якийсь момент (то сталося близько 11:15 години) на висоті 150 метрів шнури, які тримали праве крило, обірвалися, крило переломилося і безпомічно теліпалося на стрімкому вітрі... У той момент літак описуючи широкі кола, почав падати на центр Львова. У ті секунди льотчик Едмунд Гейвс із усіх сил намагався спрямувати свій падаючий літак на безлюдну Цитадель (і цьому були десятки очевидців), але не долетівши до неї якихось 150 метрів, Едмунд Гейвс втратив керування і з усього маху врізався у південне крило палацу Потоцьких на вулиці Коперника. Під час падіння обидва бензобаки і двигун літака вибухнули і львів’яни у паніці почали розбігатися.

В останній момент Едмунд Гейвс намагався катапультуватися і все би у нього вийшло, але парашут... не розкрився (замала була відстань до землі). Отож, поховали його на Личакові на полі із захороненнями австро-угорських солдат і офіцерів. Але після окупації української Галичини поляками, ота львівська полонія викопала із землі гріб з останками Едмунда Гейвса і перепоховала його чомусь у своєму "пантеоні" серед польських військових, які загинули у війні з українцями за Галичину у 1918-1919 роках.

У всій цій історії мене цікавить й таке питання: чи приїжджає зі США на могилу Едмунда Гейвса до Львова, хтось з його родини..? Чи опікуються сьогодні військові ветеранські організації США своїм колишнім співгромадянином, який загинув на землі далекої України, проти якої затято воювали ті, які запросили Едмунда Гейвса на те злополучне перше авіашоу в історії Львова...

Джерело інформації фейсбук сторінка 

Микола Бандрівський 

Сьогодні, 24 вересня 2026 року, виповнюється 210 років від дня народження Михайла Корнійовича Чалого — видатного українського педагога, громадського діяча та першого офіційного біографа Тараса Шевченка.

Він народився 24 вересня 1816 року в Новгороді-Сіверському. Його праця заклала фундамент для всього сучасного шевченкознавства.

“Природа виховала мене, зберігши в душі моїй невинність, простоту і вразливість від зла і грубості, що кругом оточувала”, – читаємо у Чалого. І вже природні якості поглибила, відшліфувала родина. Виховували хлопчика батьки, збіднілі міщани та столітній дід, який добре пам’ятав минуле. Оповідання діда будили в душі Михайла любов до української старовини, пробуджували національну гордість.

Його гімназійним другом був Костя Ушинський, відомим пізніше педагогом. Директором закладу був Ілля Тимківський, високоосвічена людина (доктор Гетінгенського та Харківського університетів), рідний дядько Михайла Максимовича.

Михайло закінчив гімназію у 1840 році, вступив до Київського університету (словесне відділення, казенним коштом). Першокурсник мав щастя купити «Кобзар» Т. Шевченка і захопився творчістю Тараса Григоровича, історією його життя. У 1844 р. він закінчив університет і почалася тридцятирічна педагогічна діяльність Михайла Чалого.

Упродовж восьми років він викладав словесність у Немирівській гімназії, де познайомився і потоваришував із викладачем малювання Іваном Сошенком, він якого немало дізнався про Тараса Шевченка, почав дослідження їхнього листування. Кожного літа Чалий відвідував місця, пов’язані з іменем Шевченка. Протягом життя він обійшов усі місця, де бував Кобзар, відвідав Хортицю та Олександрівськ.

З 1852 р. Михайло Чалий почав працювати у Другій київській гімназії: спочатку вчителем словесності, потім – інспектором гімназії, згодом за відсутності директора, виконував обов’язки керівника гімназії. Він запросив до Києва і надав місце учителя Івану Сошенкові.

У Києві на квартирі Сошенка відбулося знайомство Чалого з Тарасом Шевченком, про що Михайло Корнійович згадував так: «Це було в Успенський піст, друзів я застав за сніданком, який у зв’язку з постом був доволі скудним… Висока довга пляшка з горілкою та по половині солоного платаного судака, яким вони ласували без допомоги ножа».

У Києві у 1859 р. на вул. Гоголівській, 9 Чалий купив власний будинок, у якому мешкав до 1907 р. У цьому ж будинку під час останнього приїзду до Києва 1859 року бував і Тарас Шевченко.

Чалий – співорганізатор похорону Т. Шевченка в Україні, він промовляв над домовиною в Києві під час перевезення тіла до Канева.

Михайло Чалий працював директором гімназії в Білій Церкві; директором ліцею князя Безбородька в Ніжині; організатором недільних шкіл у Києві.

У 1875 р. покинув службу і назавжди оселився у Києві, віддався своєму улюбленому заняттю – літературі, упорядкуванню автобіографічних спогадів про Тараса Шевченка, Костянтина Ушинського. 

Джерело інформації 

https://ridna.ua/2021/09/druh-i-pershyy-biohraf-shevchenka-mykhaylo-chalyy/