Ми були.. ми є.. ми будемо..Церковний хор (Або церковно-приходська школа) с. Андріївка Хорольський р-н. Полтавська обл. 1919 рік.

80 років тому: 25.03.1944 – у Празі, Чехо-Словаччина помер Борис Матюшенко, лікар-гігієніст, доктор медицини (1912), дійсний член НТШ (1931), громадсько-політичний діяч.

Закінчив медичний факультет Київського університету (1909). Працював військовим лікарем, асистентом у клініках при Київському університеті, Жіночому медичному інституті. З 1903 – член Революційної української партії, з 1905 – Української соціал-демократичної партії. 

Під час Першої світової війни служив у госпіталях. Від серпня 1917 організатор служби охорони здоров’я в Україні, керівник Головної медично-санітарної управи при Генеральному секретаріаті внутрішніх справ УНР, співорганізатор Всеукраїнської спілки лікарів. За Української Держави (Гетьманат) – директор департаменту лікарської допомоги і шпитальних справ Міністерства народного здоров’я та опікування. Міністр народного здоров’я та опікування УНР (12.1918-02.1919). Член української делегації на Паризькій мирній конференції (1919-1920). Голова дипломатичної місії УНР у Бельгії (1919-04.1920). Керівник Закордонного бюро Українського Червоного Хреста (1920-1921). 

Професор Українського вільного університету в Празі (від 12.1921), співзасновник Української господарської академії в Подєбрадах (Чехо-Словаччина), професор Карлового університету в Празі, завідувач кафедри Євгеністичного інституту Ч-СР. Засновник (1922) та керівник (1923-1935) Спілки українських лікарів у Чехо-Словаччині. Редактор «Українського медичного вісника» (1923-1925). Співредактор «Латинсько-українського медичного словника» доктора М. Галина (1926). Організатор українських наукових з’їздів у Празі (1926, 1932). Дружина Марія Матюшенко (з дому Гоженко), громадсько-політичні діячка. Народився у Києві 1883.

Джерело інформації фейсбук сторінка Zenon Borovets