Фото. УПА (Ukrainian Insurgent Army) reenacting.
Тривалий час особа підпільника “Майського” залишалася невідомою, незважаючи як на досить високі пости, які він займав в ОУН, наявність фотографій, досить часті згадки в документах, мемуарах та зізнаннях заарештованих. Все ж, завдяки допомозі дослідників Василя Ільницького, Михайла Романюка та Олександра Іщука, односельчан Стефанії Олійник та Миколи Гулея, а також редакції газети “Новий час”, зараз є можливість ширше розкрити його життя та діяльність.
Григорій Гамкало народився у с. Городище Королівське (тепер Городище Жидачівського району Львівської області) 1917 року. Був активним в культурно-освітньому житті села, керував читальнею “Просвіта” і сільським хором, гарно грав на скрипці. У рідному селі про Григорія й досі дуже добре відгукуються – він був поважним, розсудливим, авторитетним.
Ще до війни став членом ОУН, займався ідеологічним та військовим вишколом. В кінці 1930-х рр. вже займав пост заступника районного провідника ОУН Ходорівщини, яким тоді був Василь Костик з Отиневич. У 1940 р. був мобілізований до Червоної армії, але в дорозі до військкомату втік та перейшов у підпілля. Є припущення, що в період німецької окупації перебував у підпіллі на Уманщині.
У 1944 р. під псевдонімом “Майський” займав пост організаційного референта Городоцької (Львівської) округи ОУН, яка охоплювала територію Бібрецького, Городоцького, Яворівського та Новояричівського організаційних повітів. У цей час окружним провідником був друг і земляк Василь Костик-“Дніпровий”-“Рік” (загинув 7 січня 1945 р. між селами Королівка та Великий Любінь на Городоччині), з яким Г. Гамкало тісно співпрацював.
У липні 1944 р. Григорій Гамкало одружився із Анастасією Федорівною Вишиваною, яка народилася у 1924 р. у Харкові. Її батько походив із села Ліщини, закінчив Львівський університет (фізик), служив в австрійській армії та УГА, а з 1920 р. осів у Харкові, де одружився та займався викладацькою і редакційно-видавничою працею. Як член УВО у 1931 році був репресований. Відсидівши три роки, вийшов на волю і перебрався на північний Кавказ, у Ставропольський край. Під час відступу німців на Захід повернувся із донькою у рідне село Ліщини восени 1943 р. Працював вчителем, згодом директором середньої школи в Нових Стрілищах, а відтак інспектором Дрогобицького облвно. Одночасно підтримував контакти із ОУН, а Анастасія у другій половині 1944 р. пішла у підпілля, де під псевдо “Калина” і “Синичка” була санітаркою УЧХ. У червні 1945 р. у Григорія Гамкала народився син Ярослав. На останніх місяцях вагітності Анастасія залишила підпілля і мешкала під чужим прізвищем у м. Жидачеві. У червні 1946 р. вона з батьком була заарештована (тоді була вагітна вдруге) і у жовтні того ж року засуджена до 10 років таборів. Федорові Вишиваному дали максимальне покарання – 20 років каторжних робіт. Малого Ярослава Гамкала взяла на виховання бабуся Наталія Фесак-Вишивана.
Восени 1944 р. “Майський” перейшов на пост окружного референта пропаганди, на початку 1945 р. певний час виконував обов’язки окружного провідника, а вже у квітні 1945 р. призначений провідником новоствореного Городоцького надрайону ОУН, який охоплював тодішні Городоцький, Комарнівський, Рудківський та Янівський райони. Після впорядкування справ на Городоччині восени того ж року повернувся на пост організаційного референта Городоцької (Львівської) округи. На той час вона дещо змінила структуру і складалася із трьох надрайонів – Миколаївського (Миколаївський, Пустомитівський і Щирецький райони), Яворівського (Краковецький, Крукеницький, Мединицький, Мостиський, Немирівський, Нижанковицький, Судововишнянський та Яворівський райони) і вже згаданий Городоцький.
“Майський” кілька разів тимчасово виконував обов’язки керівника округи, оскільки за посадою організаційний референт був заступником провідника. Після серйозних кадрових втрат на Городоччині Григорій Гамкало знову очолив тамтешній надрайон у липні 1947 р. При цьому, імовірно, залишався членом окружного проводу.
Подальша доля “Майського” в подробицях наразі не встановлена, але відомо, що восени (імовірно, у листопаді) 1947 р. він був важко поранений у голову зрадником, а тому зійшов з розуму. В таких умовах підпільники були змушені прийняти непросте рішення і застрілити свого побратима. Місце поховання Григорія Гамкала наразі невідоме.
Дружина Анастасія у 1956 р. вийшла з таборів на волю, а її батько, Федір Вишиваний, помер у таборах 27 жовтня 1951 р. Подальша доля дружини і сина Григорія Гамкала-“Майського” наразі невідома. Брат дружини, Володимир Вишиваний, 1930 р. н., донедавна мешкав у Харкові.
Володимир Мороз.
ПОНЕДІЛОК, 25 ЛИПНЯ 2011р.
Немає коментарів:
Дописати коментар