16 березня 1934 року народився Роман Іванович Гнатишин, дід і бабця якого були малописьменними емігрантами із Буковини. Навряд чи вони припускали чи навіть мріяли, що їхній син стане сенатором Канади, а онук, ба більше, обійме посаду генерал-губернатора – найстарішу державну посаду в Канаді. Це перший і наразі єдиний українець, удостоєний такої високої посади.
Тож Роман, або, як він сам себе називав, Рей, виріс у забезпеченій родині. Батько на той момент був першим сенатором українського походження, мати Хелен через різні асоціації та організації, зокрема Організацію Об’єднаних Націй, зробила великий внесок у розширення прав та можливостей для жінок. Перебуваючи з самого малечку в такому оточенні, під впливом прикладу своїх батьків, Гнатишин присвятить себе благодійництву і допомозі українській громаді. Під час роботи в Саскатуні він був членом багатьох інституцій та організацій, зокрема й українських.
Після закінчення навчання Роман працював у юридичній фірмі свого батька і паралельно читав лекції в університеті. Потім обирався до парламенту. За свою політичну кар’єру він був призначений і працював на посадах міністра енергетики, гірничорудної промисловості та ресурсів Канади у 1979-1980 роках, головою Таємної ради королеви у Канаді у 1985-1986-х, міністром юстиції і Генеральним прокурором Канади між 1986 та 1988 роком, генерал-губернатором Канади у 1990-1995 роках.
І на кожній посаді він проявляв себе. Як генеральний прокурор посприяв запровадженню законів про покарання за жорстоке поводження з дітьми. Дозволив суддям розпоряджатися майном засуджених злочинців для компенсації їхнім жертвам і дозволив судити в Канаді нацистських військових злочинців. Перебуваючи на посаді міністра енергетики, гірничорудної промисловості та ресурсів Канади він проводив кампанію із забезпечення країни енергоресурсами до 1990 року.
Визнання прийшло до Романа, коли він став лідером консервативної більшості парламенту Канади. Його друзі та опоненти відзначали, що Гнатишин умів посміятися над собою, був щирим і доброзичливим, завдяки дипломатичності міг співпрацювати з кожним.
Потім була невеличка перерва у політичній кар’єрі. Після неї Роман повернувся, і у грудні 1989 року королева Великої Британії і Канади Єлизавета ІІ після наради з канадським прем’єром Брайаном Малруні призначила його генерал-губернатором. Формально він став другою повноважною особою в країні після самої Єлизавети II. 29 січня 1990 року Роман Гнатишин прийняв присягу генерал-губернатора. І хоча спочатку його критикували, він зміг завдяки своїй доброзичливості, невимушеності й відданості державним інтересам завоювати прихильність нації.
Офіційний візит генерал-губернатора Канади Рея Гнатишина до України 28 вересня-1 жовтня 1992 року став знаковою подією для молодої держави. Це був перший візит урядовця такого високого рангу західної держави. Це означало визнання Канадою України як повноцінної держави й стало значною підтримкою політичного іміджу офіційного Києва у світі. Водночас, це був перший офіційний візит Гнатишина на батьківщину його предків. Під час перебування в Україні він посадив дуба, його дружина Герда посадила канадський клен. Серед тих, хто відвідав церемонію, були мер Києва Іван Салій та Левко Лук’яненко, який за радянських часів 26 років провів в ув’язненні й на засланні за відверті погляди щодо незалежності України. Він посадив калину – символ незалежності України.
18 грудня 2002 року після тримісячної хвороби Роман Гнатишин помер.
Джерело.https://uain.press/blogs/nashogo-tsvitu-po-vsomu-svitu-ukrayinskyj-gubernator-kanady-1010821
Немає коментарів:
Дописати коментар