9 лютого 1923 року отамани Холодного Яру дали останній бій...

Воля України або смерть! 

Непорушний принцип, що сріблом покривав чорний прапор Холодного Яру. 

9 лютого 1923 року холодноярські отамани дали свій останній бій московським окупантам. 

38 козаків захопивши зброю з тюремного складу близько чотирьох годин вели бій з камери Лук'янівської в'язниці. 

Кожен набій діставав своєї цілі. Стріляли зважено і обережно. Економили, щоб якомога дорожче віддати своє життя. 

За давнім звичаєм останній набій холодноярці лишили для себе. Обійнялись і попрощались. Стали один навпроти одного направляючи рушницю в груди своєму побратиму. Іншою рукою тримали цівку навпроти серця. На рахунок "три" під гучне "Живе Україна" пішли на той світ найкращі сини України. 

Пішли, дотримавшись слова, що сріблом виблискував на чорному прапорі Холодного Яру - Воля України або смерть! 

Слава Героям!

Джерело. Фейсбук з сторінки "Основа майбутнього"

*********

29 вересня 1922 року чекісти заманили деяких отаманів на псевдозбори у Звенигородці. Їх скликали нібито для підготовки всеукраїнського повстання. Там багатьох отаманів і заарештували.

2 лютого 1923 року надзвичайна сесія Київського губернського ревтрибуналу засудила групу повстанців до розстрілу із конфіскацією майна. Засуджених до смертної кари утримували в Лук’янівській в’язниці Києва.

Лук’янівська в’язниця працювала у Києві ще з середини 19-го століття. На час вступу до Києва більшовиків у 1920 році приміщення в’язниці були порожніми. Однак уже через кілька діб тюрма знову почала працювати. Зокрема, 1925 року у ній утримувалися 2 173 в’язні. Через переповненість тюрми у кожній камері було по 10–20 людей.

Вранці 9 лютого 1923 року засуджені до розстрілу холодноярці підняли повстання. Шансів перемогти було мало, але засуджені до смертної кари не мали іншого виходу. Повстанці заволоділи револьвером охоронця і захопили 14 рушниць в канцелярії тюрми.

Зберігся рапорт начальника Лук’янівської в’язниці Ріхтера, складений 10 лютого 1923 року, який описує повстання холодноярців.

За його словами, о 8.30 9 лютого внутрішній караул подав уранішній окріп в камеру №1, де знаходилося 14 людей, засуджених до вищої міри покарання. Вирвавши з рук караульного окріп, один заарештований облив ним червоноармійця, заволодів його револьвером і вибіг з камери.

В цей час інші заарештовані теж вибігли в коридор, а звідти в канцелярію, де відкрили стрілянину з верхнього і нижнього поверху. Директор тюрми Ріхтер прибув на місце подій і віддав наказ розстрілювати заарештованих при першій же спробі до втечі.

Двоє заарештованих через верхні вікна проникли в двір тюрми і почали тікати, але були вбиті охороною. В результаті бою було вбито одного червоноармійця та трьох поранено. Також був поранений наглядач тюрми.

У бою, який тривав чотири години, загинуло 38 повстанців. Серед них були отамани Холодного Яру і Чорного лісу, старшини армії УНР, козаки-холодноярці, сотники корпусу Січових стрільців, які були з Галичини. 

Джерело.https://kyiinfo.com.ua/ru/9-lyutogo-1923-roku-otamany-holodnogo-yaru-daly-ostannij-bij/