ПАЛАЮТЬ ОГНІ…
Палають огні при долині,
І північ заходить і сон.
Татари сидять при долині
На всіх поділяють полон.
- Два списи бери, на придачу
Китайку червону з плеча.
— Мені ж гривуна вороного.
— Мені чорнокосе дівча.
Китайка горить, як заграва,
Ірже сумовито гривач,
Оксана сльози не втирає, —
Не плач, моя бідна, не плач.
— Бери собі матір із дітьми,
Отару овець і волів.
— Віддай мені шаблю-дамаску,
Як сам ватажок повелів.
А шабля не сяє, як злото,
Воли не займають трави.
І мати із дітьми ридає:
— Сини мої старші, де ви?
Палають огні при долині,
Світанок заходить і сон.
Татари сидять при долині
На всіх поділяють полон.
То хмара, не хмара у небі,
То бурі великої знак.
То коні летять чортомлицькі,
Із свистом жене Сагайдак.
І шаблі скреснули і впали.
І порох покрив сіножать.
Татарські порубані кості
Під сонцем палючим лежать.
ПОБРАТИМИ
Як жовті лисиці - красуні,
проміння упало по полю,
Орда відступала па південь,
шуміла півколом крутим.
Сірко Никодим засмутився,
попавши у смертну неволю.
Грицька Сагайдака єдиний
і вірний в житті побратим.
Закручено руки в ремені
і ноги в колодки забиті,
Червона китайка прим'ята,
біда за плечима стоїть.
І хоче козак заспівати,
знайшлися слова сумовиті,
Та коні іржуть за лиманню,
літаврів потріскує мідь.
Земля українська весела
за полем багровим лежала,
Орли клекотіли в низов’ї,
палали в диму комиші.
Нехай приставляють до горла
обточені вістря, мов жала,
Сірко ще почує, як стогнуть
чорти по козацькій душі.
А поминки будуть хороші,
збираються ж хлопці у гості.
Запалять люльки в пожарищі —
далекого завіту знак.
І може в степу при дорозі
знайдуть Никодимові кості.
І гірко на чорній руїні
заплаче по нім Сагайдак!
Ці вірші Андрія Малишка опублікувала "Свобода" в 1958 р.
* * * * * *
СПРАВА
особливого фонду № 7299 з архіву спецвідділу МВД УРСР (з 1992 р. СБУ) на Малишка Андрія Самійловича:
Частина 1
«Изображал Украину как единственно страдающую в войне, показывая Ее в мессианском свете»:
http://litgazeta.com.ua/articles/yzobrazhal-ukraynu-kak-edynstvenno-stradayushhuyu-v-vojne-pokazyvaya-ee-v-messyanskom-svete/
Частина 2
Андрій МАЛИШКО: «Ми були всі роз’єднані. Ми, як черв’яки, підточували один одного, раділи нещастю свого друга. І в цьому – наше безсилля»:
http://litgazeta.com.ua/articles/andrij-malyshko-my-buly-vsi-roz-yednani-my-yak-cherv-yaky-pidtochuvaly-odyn-odnogo-radily-neshhastyu-svogo-druga-i-v-tsomu-nashe-bezsyllya/
Немає коментарів:
Дописати коментар