Володимир отримав добру освіту (закінчив гімназію у Львові та правничий факультет Львівського університету), після закінчення якого розпочав адвокатську практику в канцелярії адвоката Шайне у Дрогобичі. Остання спеціалізувалася на резонансних нафтових справах. Виконуючи сумлінно свою роботу, Володимир Ільницький здобув авторитет кваліфікованого адвоката в Дрогобичі. Це дозволило йому в 1917 р. відкрити свою адвокатську контору і стати головним адвокатом з нафтових справ. Окрім професійної діяльності Володимир Ільницький зарекомендував себе як активний громадсько-політичний діяч. він стає засновником і учасником усіх тодішніх українських товариств: української спілки для рошуку й експлуатації нафти поза Бориславським басейном, туристично-спортивного товариства "Підгір`я", яке з 1935 р. змінює назву на "Ватра".
Від 1920 р. Володимир Ільницький працював другим заступником бургомістра Дрогобича- посада була зарезервована для українців. Одержував за цю роботу 1100 злотих, і регулярно віддавав їх на потреби "Рідної Школи".
З 1923 до 1930 року В.Ільницький- голова громадського комітету з побудови Дрогобицької приватної гімназії "Рідна Школа". Комітет організував збір коштів, до якого найбільше долучилися В.Пацлавський, В.Ільницький. В.Кузьмович. Очолював повітовий гурток "Рідної Школи", який утримував місцеві українські школи, серед них гімназію та тісно співпрацював із читальнями "Просвіти". В Ільницький був засновником і найактивнішим членом товариства "Підойма", яке об`єднувало українських бруттівців та захищало їх правові інтереси, фінансово допомагало "Рідній Школі".
У 1925 р. Володимир Ільницький вступає в Українське національно-демократичне об`єднання (УНДО). Це найбільше політичне об`єднання, яке брало активну участь у виборах до польського парламенту. В основі програми УНДО було створення самостійної Української держави, забезпечення економічного підгрунтя націонастичного руху, його ідейного й організаційного згуртування. Але через прагнення частини учасників до об`єднання та співпраці з поляками, інші національно-свідомі учасники, серед яких і В.Ільницький, вийшли з УНДО та вступили у Фронт національної єдності. ФНЄ зайняв жортку позиціію стосовно Польщі, відстоюючи виконання нею міжнародних зобов`язань перед українцями. В.Ільницький був активним учасником Товариства "Сільський Господар", Дрогобицька філія якого нараховувала майже 30 гуртків.
У 1939 р., після окупації Дрогобича, його було звинувачено як ворога робітничого класу. Безглуздість і сміхотворність звинувачення була очевидною: людина, життєве кредо якої служіння рідному народу, не могла бути ворогом цього народу. Доктора В.Ільницького заарештували в жовтні 1939 р., а перед судом він постав 10 травня 1940 р. Проте Колегіальний суд виніс виправдальний вирок. В.Ільницького було звільнено. Але при виході із зали судового засідання прокурор запитав його, чи змінилися його погляди на нову владу, на що почув рішучу відповідь: ""Погляди- не рукавички, їх з-поза тюремних грат міняти важко". Отож, не судилося В.Ільницькому залишити стіни цієї зловісної установи. До нього підійшли два працівники НКВД і повторно заарештували. На захист В.Ільницького виступив видатний діяч для того часу Студинський, проректор Львівського університету, дуже впливова людина. Він розумів абсурдність звинувачень і протестував проти арешту, звертався до Хрущова та Сталіна. Домогтися звільнення В.Ільницького не вдалося, виклопотали лише дозвіл на передачу пакунків і п`ятнадцятихвилинне побачення із сином Степаном, яке відбулося 19 вересня 1940 р. в присутності енваведистів. Наступне побачення планувалося на Йорндан 1941 р., проте після довгих очікувань синові повідомили, що його батька немає у в`язниці. Про його місце перебування органи НКВД відмовилися повідомити.
Лише після Другої світової війни син уже з-за кордону дізнався, що батько був засланий в м.Старобільськ Донецької області, але по дорозі 12 травня 1942 р. помер. Так загинув видатний діяч українства Володимир Ільницький.
Джерело: "150 славних українців Дрогобиччини". Василь Ільницький.
Немає коментарів:
Дописати коментар