Від покоління до покоління несеться спомин про село Городиловичі - знищене поляками під час операції "Вісла".

о. Орест під час проповіді звернувся до присутніх із словами.

*****

Це село знищили під час операції «Вісла» у 1946 році. І лише у 1996-ому на місці спаленого населеного пункту побудували меморіальний комплекс, встановили 68 хрестів, які символізують стерті з лиця землі села Холмщини. На місці, де стояла церква, збудoвана каплиця, поряд з нею – символічна могила борцям за волю України. На ній викарбувана пам’ятна таблиця на честь начальника штабу групи УПА «Південь» Василя Процюка («Кропиви»), вихідця з Городилович. Поряд з могилою хрестами позначили усі села, які були знищені поляками під час операції «Вісла» та карателями з органів КГБ. Читаємо: Городиловичі, Печигори, Гора, Клюсів, Безеїв, Маджарки, Іваньки, Корків, Павловичі, Переводів, Ворохта, Будинин та інші. І ось на дзвіниці озвався віднайдений дзвін, поряд відновили криницю. Зарослий лісом, зберігся колишній цвинтар. Прокладено доріжки біля каплиці та символічної могили.

За доброю традицією, у неділю, 25 червня, на місці знищених Городилович зібралися люди, щоб разом з колишніми жителями цього села згадати про його трагедію та трагедію інших сплюндрованих і знищених сіл в Забузькій зоні Сокальщини. Спочатку о. Орест Рубель відслужив Святкову Літургію з нагоди cвята Співстраждання Пресвятої Богородиці та посвятив воду у криниці.

о. Орест під час проповіді звернувся до присутніх із словами:

– Кожного року сюди з’їжджаються люди з різних куточків світу, щоб розділити разом з нами горе і радість. Радість, бо маємо свято, а горе – бо так багато пролилося крові, так багато людей не дожили до сьогоднішніх днів. Ми щиро дякуємо Господу Богу, що дає нам нагоду зустрітися тут, в Городиловичах, під мирним небом, для молитви. Ми зійшлися докупи, обнімаємося, цілуємося, а наші вояки в цей же час рахують секунди і хвилини, щоб куля їх не зачепила. Ми їм дякуємо за те, що обороняють нашу Батьківщину, і також нині згадуємо тих, хто боровся за волю, за свободу України. Нині аж не віриться, що колись на цьому місці було село, тут бігали, сміялися діти, а сьогодні сюди приїжджають старенькі бабусі, дідусі.

А далі священик відправив панахиду за тими мешканцями села, які відійшли у вічність, за вояками УПА, які тут полягли та освятив могили на старому цвинтарі.

Священик Орест Рубель передав вітання усім присутнім від сина Василя Процюка «Кропиви» – Миколи, котрий мешкає у Києві і через певні обставини цьогоріч не зміг приїхати.

*****

Для збільшення натисніть на зображення.

Є надія, що не заросте стежина до меморіалу спалених сіл у Городиловичах, бо по ній, окрім старожилів, колишніх політв’язнів, пішла юнь. Від покоління до покоління несеться спомин про село. Тож пам’ять не зітреться.

(Від себе додам! Мало дуже мало тої "юні"....взагалі нема....) 

Юлія СОРОЧУК.

Фото автора.

Автор Голос з-над Бугу - 5 Вересня, 2017 р.

https://golosznadbugu.com