11 (або 21) квітня 1597р. у Варшаві після тортур страчений Северин Наливайко - Український Козацький отаман.

Северин Наливайко народився коло 1560 року в Гусятині (нині Тернопільська область) прийняв мученицьку смерть 21 квітня 1597 року у Варшаві. Северин український військовий діяч,козацький отаман, гетьман Війська Запорозького. Керівник одно з перших антипольських повстань 1594–1596 років в Речі Посполитій. Северин походив із дрібної української православної шляхти. Після смерті батька, закатованого слугами польського магната Олександра Калиновського, переїхав з матір'ю до старшого брата Дем'яна в Острог. Його брат, Дем'ян, священик домашньої церкви князя Костянтина Острозького в Острозі, був пов'язаний з Острозькою академією, викладав у її стінах. Наливайко дістав добру освіту в Острозі, потім пішов на Запоріжжя, брав участь у походах запорожців проти Османської імперії (Туреччина і Кримське ханство). За свідченням польського хроніста Й. Бельського, Наливайко був «людина незвичайна, вродливий чоловік, до того ж чудовий гармаш», відзначався винятковою хоробрістю і був талановитим воєначальником. Повернувшись згодом до Острога, вступив на службу сотником надвірної корогви (тобто охорони) до великого українського магната Костянтина Острозського. На цій посаді Наливайко брав участь у конфлікті свого господаря з запорізьким гетьманом Криштофом Косинським, внаслідок чого його стосунки з запорожцями були надовго зіпсовані. У 1594 році залишив службу та організував на Брацлавщині загін нереєстрових козаків. Влітку 1594 року на чолі 2 500 нереєстрових козаків рушив у Молдову, де розбив кримських татар, що йшли на Угорщину, і захопив зброю та кілька тисяч коней. Повернувшись на Брацлавщину, звернувся до запорожців і закликав почати спільну боротьбу проти турецько-татарських загарбників та проти польських і українських магнатів і шляхти.

Після кількох вдалих походів на Молдову у спілці з запорізькими козаками (1594, 1595) Наливайко очолив повстання проти польської шляхти, яке поширилося на Поділлі, Волині, частково Київщині й Білорусі. Козаки при допомозі міщанства і селян заволоділи Брацлавом, Гусятином, Баром, Каневом, Черкасами, Слуцьком, Могилевом та іншими містами. Водночас на Вкраїні діяв загін повсталих запорожців під керівництвом Григорія Лободи і Матвія Шаули. Об'єднанню загонів перешкоджала недовіра, з якою запорожці ставилися до Наливайка після повстання К.Косинського.

У кінці 1595 року польський уряд доручив гетьманові Станіславу Жолкевському приборкати повстання. Перед спільною загрозою Наливайко у квітні 1596 року об'єднав своє військо із запорожцями на чолі з Шаулою. Повстанське військо відбило наступ поляків під Білою Церквою, але потім змушене було відступити на Лівобережжя.

Внаслідок невдалого для козаків Солоницького бою угодовська частина козацької старшини організувала змову, підступно захопила Наливайка, Шаулу та інших керівників повстання і 28 травня (7 червня) 1596 року видала їх Жолкевському. Незважаючи на обіцяну амністію для повстанців, Жолкевський вирізав більшість козаків. Після страшних тортур Наливайка було страчено у Варшаві. Польські кати розтрощили кістки рук і ніг Северина, а тоді поклали в полу статую мідного бика і розвели під ним велике багаття, щоб запекти Наливайка заживо. В античній Греції така страта вважалася найжорстокішої і була неофіційно під забороною.  

Пів Варшави з польської знаттю зібралося щоб бачити страту козацького ватажка та послухати його крики та благання помилувати, але польський натовп був розчарований. Северин замість долаючи величезний біль почав співати жартівливих пісень глузуючи з короля та його посіпак.

Своїм катам він кричав що б вони підкинули ще дров бо він зовсім змерз. Хоч тіло Северина Наливайки було скалічено проте ніщо не могли зламати його козацький дух. Дії повстанців Северина Наливайка в Білорусії описуються Баркулабівським літописом. Після мученицької смерті поляки ще кілька десятиліть називали всіх православних українців наливайками.

Про Наливайка складали багато народних дум. Як народного героя його не раз згадував Т. Г. Шевченко у своїх творах. Російський поет-декабрист К. Ф. Рилєєв написав поему «Наливайко». Український письменник Іван Ле написав історичний роман «Наливайко». 1986–1992 рр. видатний український поет і письменник-шістдесятник Микола Вінграновський також написав роман «Наливайко».

Український письменник Кулаковський В. М. написав історичний роман «Северин Наливайко» (1998).

Українська поетеса Л. Костенко написала історичний роман у віршах «Маруся Чурай», там є такі рядки про Наливайка:

Був молодий і гарний був на вроду,

І жив і вмер, як личить козаку.

За те, що він боровся за свободу,

Його спалили в мідному бику.

26 січня 1998 року Національним Банком України була випущена пам'ятна срібна монета номіналом 20 гривень із серії «Герої козацької доби» присвячена пам'яті Северина Наливайка. Вічна шана славному сину українського народу!

Джерело. 

Книга Сергій Леп'явко "Козацькі війни..." то наукова монографічна робота, одна з найкращіх книг з історії українського козацтва 90-х років в Україні. Дана стаття науково-популярна для широкого загалу, історичні факти і дати в ній достовірні.

Сторінка фейсбук:

Дмитро Воронський. Історія українського козацтва.