Про студентів Львівської політехніки, які чинили опір радянській владі у 40‒50 роках ХХ століття, за що їх було засуджено на багато літ, «Аудиторія» розповідала минулого року. Нещодавно вдалося віднайти фотографії цих та інших героїв, тому продовжуємо знайомити з ними та іншими репресованими політехніками наших читачів.
Василь Бучковський.
Народився 8 квітня 1929 року у с. Іване-Пусте, що на Тернопільщині. У квітні 1952 року, під час навчання у Львівській політехніці на нафтовому факультеті, його заарештували. За створення підпільної студентської організації військовий трибунал засудив студента-відмінника на 25 років таборів і 5 років позбавлення прав. 1956 року після перегляду справи мужнього юнака звільнили. Спершу Василь повернувся до Тернополя, але невдовзі його змусили покинути Україну. Виїхав до Інти, де брав активну участь у роботі підпільної організації «Об’єднання», яка діяла в 1956–1959 роках. Після повернення жив на Київщині, у Фастові, де працював над винаходами, спільно з дружиною активно долучився до діяльності громадських організацій. Покинув цей світ 27 серпня 2001 року.
Володимир Чубей
Народився 2 липня 1931 року у с. Іване-Пусте, що на Тернопільщині. Навчався у Львівській політехніці на силікатному факультеті. За участь у діяльності підпільної студентської організації його заарештували у квітні 1952 року. Військовий трибунал засудив студента на 25 років виправних таборів і 5 років позбавлення прав. 1956 року після перегляду справи і звільнення повернувся у рідне село, брав активну участь у роботі громадських організацій, був делегатом установчого з’їзду Народного руху України, який відбувся 8 вересня 1989 року.
Юрій Мельник
Народився 1929 року у с. Медика Дрогобицької області (тепер територія Польщі). 1947 року вступив на механічний факультет Львівського політехнічного інституту. 1952 року, під час роботи над дипломним проектом, його заарештували і засудили на 25 років таборів і 5 років позбавлення прав за участь в організації підпільної групи та зв’язок із підпіллям ОУН. Пізніше вирок було змінено до 10 років. Після перегляду справи і звільнення 1958 року повернуся до Львова. Працював інженером-механіком, займався громадською діяльністю.
Володимир Шах
Народився 1927 року в с. Жорниська на Яворівщині. Середню школу закінчив у Львові, вчився у Львівській політехніці. 1952 року, перед самим закінчення інституту, його заарештували і засудили на 25 років таборів і 5 років позбавлення прав за участь у підпільних організаціях. Після звільнення (1956 р.) жив на Івано-Франківщині.
Володимир Шилівський
Народився 1926 року в с. Озерне, що на Тернопільщині. Навчався у Львівській політехніці. Заарештували у квітні 1952 року і засудили на 25 років таборів і 5 років позбавлення прав за участь у підпільній українській націоналістичній організації «Пробоєм», яка діяла від 1948 до 1952 рр., та за зв’язок із підпіллям ОУН. 1956 року після перегляду справи звільнили від дальшого покарання.
Василь Пельц
Народився 1930 року у с. Більшівці на Івано-Франківщині. 1949 року вступив до Львівського політехнічного інституту. У квітні 1952 року його заарештували і засудили на 25 років таборів і позбавлення прав на 5 років за зв’язок і співпрацю з підпіллям ОУН, антирадянську агітацію. Після повернення з покарання продовжив студії заочно і захистив диплом інженера-механіка.
Іван Малюца
Народився близько 1909 року. Навчався у Львівській політехніці. Учасник Празької конференції ОУН (1932 р.), організаційний референт Проводу. Його звинувачено у справі атентату на польського міністра Б. Перацького й засуджено на 12 років позбавлення волі.
Юрій Артимишин
Народився 1913 року в селі Гойча біля Рави-Руської в родині священика. Закінчив гімназію у Львові, навчався у Львівській політехніці (1931–1936 рр.), керував місцевою ОУН. Після приходу більшовиків (1939 р.) перейшов у підпілля. Дальша доля невідома.
Олег Левицький
Народився 1921 року в місті Бережани Тернопільської області, закінчив гімназію. Навчався у Львівській політехніці. Учасник підпілля ОУН. На «процесі 59-ти», який відбувся 15–18 січня 1941 року у Львові, його засудили до розстрілу (вирок замінено на 10 років ув’язнення). Загинув 1941 року в бердичівській тюрмі, накривши своїм тілом гранату, яку енкаведисти вкинули в камеру.
Андрій Кулай
Народився 1900 року. Профспілковий діяч Львівської політехніки, якого закатували 1941 року у львівський в’язниці НКВС №3, що містилася на вул. Яховича. Світлину знайдено в тюрмі випадково після втечі Червоної армії зі Львова наприкінці червня 1941 року.
Тарас Коцюба
Народився 1918 року в Дрогобичі. Закінчив гімназію, вступив до Львівської політехніки. Член ОУН, інструктор юнацтва ОУН, керівник молодіжних організацій міста. 1940 року його заарештували і засудили до страти. Розстріляли 1941 року.
Богдан Сенів
Народився 1920 року в Тустановичах (Борислав). Закінчив Дрогобицьку гімназію. 1939 року вступив до Львівського політехнічного інституту. Провідник юнацтва ОУН Дрогобицької округи. Від 1941 року перейшов на нелегальне становище. Енкаведисти вистежили його, заарештували і закатували у Дрогобицькій тюрмі 1941 року.
Ярослав Скасків
Народився 1919 року у с. Божиків, що на Тернопільщині. Закінчив гімназію, навчався на хімічному факультеті Львівської політехніки. Був крайовим провідником юнацтва ОУН, обласним провідником ОУН Львівщини. Загинув 19 липня 1944 року в бою повстанців із німецькими загарбниками поблизу с. Прибин на Перемишлянщині. Нагороджений Срібним Хрестом Заслуги посмертно.
Петро Касінчук (Тур).
Народився 1929 року у с. Мельниця-Подільська на Тернопільщині. Навчався у Чортківській гімназії. Від 1944 року – політінформатор УПА. 1946 року під час бою з енкаведистами його поранили, схопили і засудили на 15 років каторжних робіт, 8 із яких відбув на уранових рудниках. Львівську політехніку закінчив після звільнення. Знаний на Тернопільщині політичний і громадський діяч.
Павло Шевчук
Народився 1912 року на Волині. Закінчив українську гімназію в Кременці, Львівську політехніку (агрономічний відділ). Під час більшовицької окупації перебував у підпіллі ОУН, був референтом зв’язку на лінії Київ-Львів-Варшава. Пройшов через тортури і концтабори гестапо. Після війни продовжив діяльність в ОУН у Мюнхені, пізніше – в Канаді. Помер 1989 року.
Марко Грицина
Народився 1922 року у с. Кути біля Олеська. Вчився у Золочівській торговій школі, мав зв’язок з підпіллям УПА. Був у вишкільній сотні «Гориня», у службі зв’язку СБ. 1945 року із п’ятьма побратимами вів восьмигодинний бій з енкаведистами, які їх оточили. Уночі повстанцям вдалося вирватися з бункера. Після війни закінчив Львівський політехнічний інститут. Багато років працював на ВО «Автонавантажувач».
Микола Якимчук
Народився 1914 року в с. Піддубці Луцького району. Закінчив Львівську політехніку. Був членом «Пласту», товариства «Відродження», провідником ОУН Луцького повіту, згодом – окружним провідником, військовим референтом Волинського обласного проводу, першим командиром Військової округи УПА «Турів», референтом у штабі групи УПА-Північ. Загинув 1947 року в бою з енкаведистами.
Роман Загоруйко (Лапайдух)
Народився 1922 року в с. Підгірці Бродівського району. Навчався у Львівській політехніці. Був членом ОУН, командиром відділу Української народної самооборони, сотенним УПА, за що «отримав» 20 років каторги. За спробу втечі його засудили до розстрілу, але вирок замінили ув’язненням. Організував повстання в зоні, за що 2 роки відсидів у закритій тюрмі. Після звільнення вступив до заочної аспірантури Львівського політехнічного інституту, підготував дисертацію, яку не схвалили, а його звільнили з роботи. Після відновлення Незалежності був головою Новороздільського товариства репресованих. Автор багатьох публіцистичних та художніх творів.
Василь Заяць
Народився 1928 року в с. Стриганці, що на Бережанщині, в родині січового стрільця. 1943 року став членом юнацтва ОУН. Навчався в Бережанській гімназії, 1946-го вступив на енергетичний факультет Львівської політехніки. Його заарештували 1949 року і засудили за «антидержавну» діяльність на 15 років ув’язнення та 5 років позбавлення прав. У в’язниці доля звела його з Михайлом Сорокою. Після реабілітації працював і закінчував навчання на Уралі.
Серед відважних підпільників-політехніків, які протистояли окупаційним режимам, було чимало дівчат і жінок.
Катерина Зарицька
Народилася 3 листопада 1914 року в місті Коломиї на Івано-Франківщині в родині українського вченого-математика та педагога Мирона Зарицького. У 1924–1926 роках навчалася в гімназії в Тернополі, від 1926-го – в гімназії сестер василіянок у Львові, яку закінчила 1932 року. Вищу освіту здобула у Львівській політехніці, де отримала диплом інженера геодезії.
Від 1930 року – діячка ОУН. Належала до дівочої бойово-розвідувальної п’ятірки під керівництвом Марії Кос. 1935 року її заарештувала польська влада і на Варшавському процесі засудила на 8 років ув’язнення, однак апеляційний суд скоротив термін до 6 років, а на підставі амністії термін зменшено до 4-х. Згодом на Львівському процесі отримала термін 5 років (скорочено до 2,5 р.)
У грудні 1938-го вийшла на волю і 5 листопада 1939 року взяла шлюб із оунівцем Михайлом Сорокою. Та вже невдовзі молодят заарештували, на цей раз органи НКВС. Від березня 1940 до червня 1941-го провела у в’язниці, де народила сина Богдана.
Впродовж 1941–1943 рр. – крайова провідниця жіночої сітки ОУН, від 1943-го – організатор і керівник Українського Червоного Хреста, від 1945-го до 1947-го – зв’язкова Головного командира УПА Романа Шухевича. Працювала також у відділі пропаганди ОУН. 21 вересня 1947 року її знову заарештували та засудили на 25 років ув’язнення. Перебувала у Верхньоуральській та Володимирській тюрмах, 1969 року її перевели до табору суворого режиму в Мордовії. Вийшла на волю 21 вересня 1972 року, та повернутися додому не дозволили, тому поселилась у м. Волочиськ Хмельницької області. Померла 29 серпня 1986 року. Перепохована на Личаківському цвинтарі у Львові.
Ганна Іваницька (Бардин)
Народилася 31 березня 1925 року в с. Дмитровичі Мостиського району. 1942 року вступила до юнацтва ОУН, отримала псевдо Мотря. Була членкинею Товариства «Просвіта». У 1941–1944 роках навчалася в Державній учительській семінарії в Яворові, після закінчення якої працювала в Українському допомоговому комітеті в Судовій Вишні, вчителювала в початковій школі с. Сусолів і водночас була зв’язковою в підпіллі ОУН. 1945 року вступила на фізико-математичний факультет Львівського педагогічного інституту, проте вже 5 жовтня її заарештували.
Пройшла через жорстокі тортури у Львові, казанську «психушку». 1954 року повернулася до Львова, закінчила Львівський політехнічний інститут (хіміко-технологічний факультет). Працювала на ВО «Кінескоп», у відновленій «Просвіті». І сьогодні провадить активне політичне і громадське життя, охоче зустрічається з молоддю, пише і готує до друку спогади.
Надія Мудра
Народилася19 серпня 1924 року в Коломиї. 1925 року польська влада переселила родину на західні землі Польщі. До 1934 року навчалася у польській школі м. Радом, а коли 1934 року Мудрі повернулися на рідні землі і оселилися у Львові, закінчила 6 класів «Рідної школи» ім. Т. Шевченка, у 1937– 1939 рр. навчалася в гімназії сестер василіянок, у 1941–1943 рр. – у Першій (академічній) гімназії. 1941 року вступила до юнацтва ОУН, потім належала до жіночої сітки ОУН. Під час Другої світової війни працювала секретар-друкаркою в канцелярії Управи дивізії «Галичина».
1944 року вступила на хімічний факультет Львівської політехніки і водночас виконувала доручення ОУН, зокрема влаштовувала на лікування поранених повстанців. У підпіллі мала псевдо Оксана. 16 травня 1947-го, коли навчалася на третьому курсі, її заарештували, звинувативши в керівництві жіночою п’ятіркою ОУН. Перебувала під слідством у львівській тюрмі на Лонцького. 6 вересня їй винесли вирок за ст. 54–1 а, 54–11 КК УРСР: 10 років таборів. Від листопада 1947-го до лютого 1948-го перебувала в таборі-колонії на території паровозо-вагоноремонтного заводу, що був у Львові на вул. Вокзальній, відтак до липня 1948-го – у пересильній тюрмі № 25, звідки її етапували до Магадана. Спершу відбувала покарання у виправно-трудовому таборі Хеніканджа, потім (до травня 1955 р.) – у таборі Нелькоба. Після звільнення, однак, ще перебувала на спецпоселенні в с. Усть-Омчуг, працювала в місцевій лікарні.
Повернулася до Львова в липні 1956 року. Працювала лаборантом у Науково-дослідному інституті педіатрії та акушерства, водночас навчалася на біологічному факультеті Львівського університету, який закінчила 1965-го і стала науковим співробітником, відтак (до 2002 року) працювала в лабораторії медико-генетичного центру. Була членкинею Спілки політв’язнів, брала активну участь у діяльності Всеукраїнської Ліги українських жінок. Померла 3 травня 2013 року у Львові.
Ірина Козак
Донька священика с. Трибоківці, що на Жидачівщині, народилася 1919 року. Закінчила гімназію, навчалася у Львівській політехніці. В юнацтві ОУН була провідницею жіночих відділів «Січі», обласною провідницею жіноцтва ОУН, керівницею Українського Червоного Хреста Львівщини. Нагороджена Бронзовим Хрестом Заслуги. 1945 року її заарештували і засудили на 10 років таборів. Заслання відбувала в Комі АРСР. Після звільнення жила в Черкасах. Померла 1992 року.
Елеонора Сенюта
Народилася 1925 року в с. Конюхи на Тернопільщині. Донька адвоката, якого розстріляли чекісти. Закінчила гімназію, вступила на хіміко-технологічний факультет Львівського політехнічного інституту. Була зв’язковою Головного проводу ОУН. Її заарештували 1947 року, коли навчалася на третьому курсі, і засудили на 10 років таборів. Покарання відбувала в Комі АРСР. Після повернення закінчила університет, працювала в Інституті біохімії. Була членкинею Спілки політв’язнів.
Надія Дидик
Народилася у 1927 року в с. Шибалин Бережанського району. Від 1942 року діяла у підпіллі як зв’язкова районного й обласного рівнів. 1947 року вступила на хіміко-технологічний факультет Львівської політехніки. 1949 року її заарештували і засудили на 10 років таборів. Відбувала покарання у Кенґірі. Брала участь у відомому Кенґірському повстанні. Звільнили 1956 року, але в Україні жити на дозволили. І тільки 1961-го змогла повернутися й оселитися в Кременці Тернопільської області. Брала активну участь у громадському житті.
Люба Камецька
Народилася 1919 року в Клівленді (США) в родині емігрантів. Згодом Камецькі повернулися до Львова, де Люба закінчила середню школу, університет (1944–1949). Працювала викладачем англійської мови у Львівському політехнічному інституті. 1951 року її заарештували і засудили на 25 років. Покарання відбувала у Воркуті. Після повернення праці за спеціальністю не одержала. Жила у Львові, була членкинею Спілки політв’язнів.
Марія Левицька
Дружина члена ОУН, командира відділу Української народної самооборони, сотенного УПА Романа Загоруйка. В УПА мала псевдо Ганна.
Мирослав Кушнір (Лунь)
Народився 1922 року в с. Божиків, що на Тернопільщині. Закінчив гімназію в Бережанах, навчався у Львівській політехніці. В ОУН – з гімназійних років. Учасник УПА. Талановитий поет. Загинув 1944 року в оточенні, підірвавши себе гранатою. Рукопис віршів поета зберегла його подруга Дарія Вергун. Книжка вийшла друком 1994 року.
Богдан Жеплинський
Народився 5 квітня 1929 року в Дрогобичі в родині священика. Навчався в дитячій школі гри на скрипці в Яворові, згодом – на бандурі в організатора першої капели бандуристів на Львівщині Юрія Сінгалевича. 1946 року вступив на хіміко-технологічний факультет Львівського політехнічного інституту. У студентські роки продовжував удосконалювати майстерність гри на бандурі в керівника інститутської капели Олега Гасюка, якого заарештували 1949 року. Провадив також наукову роботу в галузі хімії та хімічних технологій.
1950 року його разом із молодшим братом Романом вислали до Сибіру. До 1955 року працював у ліспромгоспі Томської області (Росія). Там Жеплинські організували Сибірську капелу бандуристів із репресованих українців. Виготовляли саморобні бандури з кедрового дерева, виступали з концертами разом із капелою і як солісти-бандуристи. На обласному огляді художньої самодіяльності в Томську (1954 р.) отримали диплом І ступеня.
Політехнічний інститут за фахом інженера-хіміка закінчив у Томську. Від 1956 до 1959 рр. працював на хімічному заводі в Пермі, виступав як соліст-бандурист, провадив науково-дослідницьку роботу, опублікував свої перші наукові статті. 1959 року переїхав до Нового Роздолу на Львівщині, працював на Роздільському гірничо-хімічному комбінаті. Тут спільно з братом і дружиною Вірою створив ансамбль бандуристів, згодом – капелу бандуристів «Дністер» та дитячу капелу бандуристів «Струмок», які виступали з численними концертами, на обласних і республіканських оглядах художньої самодіяльності здобували грамоти і дипломи.
1969-го переїхав до Львова, працював старшим науковим співробітником Львівського відділення Інституту економіки АН УРСР, від 1971 до 1992 рр. – у Всесоюзному науково-дослідному і проектному інституті сірчаної промисловості, публікував наукові статті. Отримав 23 авторські свідоцтва на винаходи.
Упродовж усього життя вивчає творчість кобзарів та лірників, популяризує їхнє мистецтво, провадить активну громадську діяльність. У 1969–1985-х роках разом із дружиною створив і керував капелами бандуристів «Заспів» Палацу культури заводу «Львівсільмаш», а також при Львівському політехнічному інституті та ПТУ №4. Відродив «Галицький ляльковий вертеп», викладав факультативно предмет «Кобзарознавство» у Львівському університеті ім. І. Франка та Львівській духовній семінарії Св. Духа. 1997 року став дипломантом Фонду Духовного відродження ім. митрополита А. Шептицького. Публікувався в часописах і збірниках України, Росії, Польщі, Югославії, Німеччини, США, Канади, Австралії, очолював Львівське обласне відділення Всеукраїнської спілки кобзарів, бандуристів і лірників.
Побажаймо Богданові Михайловичу доброго здоров’я, задоволення від улюбленої роботи і родинного щастя!
Роман Жеплинський
Народився 13 березня 1932 року в Дрогобичі у родині священика. У дитячі роки проживав з батьками на Лемківщині. 1938-го родина переїхала в с. Наконечне на Яворівщині, там Роман закінчив чотири класи початкової школи. У 1942–1944 рр. навчався у Дрогобицькій гімназії, де опановував також гру на скрипці і брав участь у гімназійному оркестрі. 1948 року закінчив Яворівську середню школу і вступив на механічний факультет Львівської політехніки. Навчившись грати на бандурі, виступав у капелі бандуристів інституту під керівництвом О. Гасюка та в капелі бандуристів Львівського будинку вчителя.
1950-го його, як і Богдана, заслали до Сибіру, де брати з репресованих українців створили капелу бандуристів. 1956 року повернувся до Львова, закінчив Лісотехнічний інститут. Працював інженером-конструктором на Роздольському гірничо-хімічному комбінаті. Спільно з братом організував та керував капелами бандуристів «Дністер» і «Струмок» (1959–1967 рр.).
Від 1967 року працював інженером-конструктором на Яворівському гірничо-хімічному комбінаті та створив хор «Яворівщина», а згодом у Новояворівську – хор «Нова Яворівщина», учасники якого збирали та записували народні пісні й обряди (у міжнародному конкурсі «Бескиди-89» хор посів друге місце, виступав у Польщі та Югославії). Обидва колективи мали звання народних.
Автор книжки «Мої дороги» (2007 р.), понад 40 обробок народних пісень із Яворівщини і понад 20 власних. Член Національної спілки кобзарів України, Товариства «Просвіта». Був депутатом Львівської обласної ради першого демократичного скликання (1990 р.)
Відійшов у засвіти 28 квітня 2009 року.
Василь Гаврилюк
Народився 1924 року в с. Корчин на Сколівщині. Навчався у Львівській політехніці. 1947 року його заарештували і засудили на 10 років таборів за участь у підпіллі і керівництво пунктом зв’язку Крайового проводу ОУН. Після звільнення жив у Норильську.
Богдан Молчко
Народився 1929 року в с. Поморяни, що на Львівщині, у вчительській родині. Від 1942-го до 1944 року навчався у Бережанській гімназії. 1943-го став членом юнацтва ОУН. 1947 року вступив на енергетичний факультет Львівської політехніки. Його заарештували 1950 року за «антидержавну» діяльність (розповсюдження літератури, листівок серед студентів) і засудили на 10 років таборів. Покарання відбував у Норильську. В ув’язненні тяжко захворів. Після звільнення жив у Стрию, де й помер 1967року.
Теодор Гривна
Народився 1929 року в с. Гладишів на Лемківщині. Навчався у Львівській гімназії, на механічному факультеті Львівської політехніки. 1950 року його заарештували разом із сестрою, студенткою медінституту, і засудили за «антидержавну» діяльність на 25 років таборів та 5 років позбавлення прав. Покарання відбував на шахтах Норильська. Після звільнення (1955 р.) закінчив Львівську політехніку заочно, працював на «Львівсільмаші».
Богдан Михайлюк
Народився 1929 року в Рашковій волі (Польща). Після війни родину переселили на Львівщину. Школу закінчив у Миколаєві. 1950 року, під час навчання на третьому курсі електротехнічного факультету Львівської політехніки, його заарештували і засудили на 25 років таборів (потім вирок замінили на 10 років). Після звільнення працював у м. Жидачів. Інститут закінчив заочно 1964 року.
Роман Василько
Народився 1932 року в с. Роснівка на Яворівщині. 1952 року, під час навчання на четвертому курсі Львівського університету, його заарештували і засудили на 10 років таборів за «антидержавну» діяльність і зв’язок з підпіллям. Відбував покарання в Красноярському краї. Після звільнення працював у Красноярську, на Донбасі. Закінчив заочно Львівський політехнічний інститут. Працював інженером на заводі «Автонавантажувач» і «Мотозаводі». Від 1990 року працював у Товаристві «Меморіал».
Богдан Бубняк
Народився у 1929 року. Син священика з Нового Сончу (тепер Польща). У 1952 році, під час навчання на четвертому курсі Львівського університету, його заарештували і засудили на 10 років таборів за «антидержавну» діяльність і зв’язок з підпіллям. Відбував покарання у Красноярському краї. Після повернення жив у Дрогобичі. Заочно навчався у Львівському політехнічному інституті на загальнотехнічному факультеті.
Микола Іванчишин (Буковий, Лапайдух)
Родом із Золочівщини. Львівський політехнічний інститут закінчив 1943 року. Загинув у лавах УПА в бою з ворогом.
Володимир Нидза
Народився 1914 року в с. Витків на Добромильщині. Гімназію закінчив у Львові, 1932 року вступив до Львівської політехніки. 1934 року його звинувачено за спiвучасть у підготовці атентату на радянське консульство у Львові й засуджено на 14 років. Загинув у в’язниці в Равічі.
Ярослав Дудар
Народився 1915 року в с. Карашинці на Тернопільщині. Закінчив польську гімназію, навчався у Львівській політехніці (1935–1939 рр.). Його заарештували під час студентського з’їзду 1939 року. Після звільнення був окружним провідником ОУН Холмщини, учасником похідних груп, обласним провідником ОУН Кам’янець-Подільської області, членом Проводу ОУН північно-західних українських земель. Загинув 1945 року в бою на Волині.
Юрій Федорук (Лемко)
Народився 1921 року в родині відомого в Галичині священика села Накваша на Брідщині о. Антона Федорука, який провадив активну просвітницьку і подвижницьку діяльність. Закінчив ліцей, навчався у Львівській політехніці (1939–1942 рр.). Член ОУН, організаційний референт Крайового проводу юнацтва ОУН, обласний крайовий провідник юнацтва на Східній Україні, провідник ОУН на лівобережжі Дніпропетровщини. З весни 1944-го працював у виховно-вишкільному відділі штабу УПА–Південь Кременецько-Острозької округи. Загинув у бою з військами НКВС в Острозькому районі взимку 1945 року.
Богдан Карпа
Народився 1929 року у Золочеві. Син відомого громадського діяча. Керівник підпільної юнацької організації. Навчався у Львівській політехніці на нафтовому факультеті. Заарештували 1949 року і засудили на 25 років «особливих таборів». Покарання відбував у Воркуті. Загинув від рук емгебістів.
Лев-Юрій Дзедзінський
Народився у Львові 1919 року. Навчався у Львівській політехніці. Від 1939 року – керівник ОУН в інституті, пізніше – провідник ОУН Львівської області. Його заарештували наприкінці 1940 року і засудили до страти. Ймовірно, загинув 1941 року в одній із львівських в’язниць.
Іван Мандрик
Народився 1920 року в Перемишлі. Закінчив гімназію. Був заступником повітового провідника ОУН. 1940 року, під час навчання на першому курсі Львівського політехнічного інституту (архітектурний факультет), його заарештували і засудили на 10 років таборів. Ймовірно, загинув у в’язниці Дрогобича чи Самбора.
Мирон Гребеняк (Моряк)
Народився 1920 року в м. Сколе. Закінчив промислову школу, Львівську політехніку (1941 р.). Член ОУН від 1939 року. Виконував організаційні функції в Німеччині. Був районовим, надрайоновим пропагандистом на Стрийщині, де і загинув 1947 року.
Ярослав Івасиків
Народився 1923 року у Верхньому Синьовидному на Сколівщині. Закінчив Львівський політехнічний інститут. Учасник дивізії «Галичина», сотенний УПА, районовий, пізніше надрайоновий референт СБ. Загинув 1949-го в бою біля підніжжя Маківки, знищивши кількох емґебістів.
Микола Грозовський
Навчався у Львівській політехніці. 1950 року його заарештували і засудили на 25 років «виправних» робіт та 5 років заслання. Після перегляду справи звільнили без права прописки у рідних місцях. Закінчив Бердянський педінститут. Згодом повернувся до Збаража Тернопільської області. Був активний у громадському житті.
Ярослав Гузичак
Народився 1923 року в м. Трускавець. Керівник юнацтва ОУН в гімназії. Мав зв’язок з відомим підпільником «Макомацьким». Працював нафтовиком-оператором у Дрогобичі, заочно навчався у Львівському політехнічному інституті. Заарештували 1950 року і засудили на 10 років. Після звільнення жив у Трускавці.
Ярослав Ленчик
Народився 1930 року в Перемишлі. Учасник підпільної юнацької організації. 1949 року, під час навчання у Львівському політехнічному інституті (нафтовий факультет), його заарештували і засудили на 25 років «особливих таборів». Покарання відбував у Жезказгані (Казахстан). Брав участь в українському культурному житті політв’язнів. Після звільнення жив у Золочеві. Помер 1993 року.
Микола Дубас
Народився 30 листопада 1932 року у с. Метенів на Зборівщині. Навчався у Золочівській середній школі, де створив юнацьку підпільну організацію «Наша зміна». 10 червня 1949 року під час складання іспитів на атестат зрілості його заарештували і засудили на 10 років «особливих таборів». Покарання відбував у Мордовії та Омську.
1954 року відповідно до указу Президії Верховної Ради СРСР про перегляд справ неповнолітніх його було звільнено без зняття судимості й мобілізовано в Радянську армію. Службу відбував у будівельному батальйоні на Камчатці. 1956 року повернувся в Україну, закінчив електромеханічний факультет Львівського політехнічного інституту. Працював інженером із автоматизації процесів виробництва в енергетиці. Має 13 авторських свідоцтв на винаходи.
Підтримував контакти із шістдесятниками. У 1991–1998 рр. завідував науково-дослідним відділом Львівської організації «Меморіал» ім. В. Стуса. Редагував альманах творчості колишніх п о л і т в ‘ я з н і в «Біль» (1990– 1999 рр.), журнал «Воля і Батьківщина» (1995–2003 рр.). Заснував серію видань «Бібліотека альманаху «Біль», був упорядником чи співупорядником низки літературно-художніх і публіцистичних видань.
Член Національної спілки письменників України. Автор повістей «Шлях починався в негоду» (2001), «На чужих широтах» (2003), «На стриноженому коні» (2011); публіцистичних видань «Слова пост мовчання» (2002), «На зламі століть» (2015), кількох книжок поезій, наукових публікацій, передмов до літературно-художніх і культурологічних книг, численних публіцистичних статей, рецензій, репортажів, споминів в українських та зарубіжних виданнях.
Микола Матвійчук
Народився 1909 року в с. Глушин Бродівського району. Закінчив Львівську політехніку 1940 року за спеціальністю інженер-агроном. Працював у Ветеринарному інституті. Керівник розвідки Крайової екзекутиви ОУН. Заарештували 1940 року, на «процесі 59-ти»* засудили до страти. Розстріляли 1941-го.
Володимир Комар
Народився 1917 року в с. Лисятичі на Стрийщині в родині священика. Закінчив гімназію, був керівником гімназійної організації ОУН. Навчався у Львівській політехніці. 1940 року його заарештували і на «процесі 59-ти» засудили до розстрілу (вирок замінили на 10 років ув’язнення). На початку війни врятувався під час спроби енкаведистів знищити в’язнів бердичівської тюрми.
Андрій Кушка
Народився 1932 року на Львівщині. Навчався у Львівській політехніці. Засновник підпільної організації «Загін юних повстанців» в с. Колоденці Куликівського району Львівської області. Заарештували його у квітні 1952 року і засудили на 25 років таборів і 5 років позбавлення прав. 1956 року після перегляду справи звільнили від дальшого покарання. Того ж року разом із однодумцями створив підпільну організацію «Об’єднання», яка діяла до 1959 року. Жив у Куликові Нестерівського району, брав активну участь у роботі громадських організацій.
Ярослав Будзанівський
Народився 1929 року на Тернопільщині. Навчався у Львівській політехніці. Заарештували у квітні 1952 року і засудили на 25 років таборів і позбавлення прав на 5 років за участь у студентській підпільній організації. 1956 року після перегляду справи звільнили від дальшого покарання.
Ярослав Горбаль
Народився 1924 року у Львові. Закінчив гімназію, навчався у Львівській політехніці. Член ОУН від 1940 року. Діяв у обласному чи крайовому проводі ОУН. Доля невідома.
Федір Королюк
Народився 1922 року в с. Жовнівка на Тернопільщині. Закінчив гімназію у Бережанах, був активним членом юнацтва ОУН. Навчався у Львівській політехніці. Від 1942 року в підпіллі: курсант, інструктор, чотовий у старшинських школах УПА. Командир 23 (калуського) тактичного відтинку УПА «Магура» військової округи «Говерла». Загинув 1945 року в с. Бринь Галицького району.
Роман Судомир
Народився 1929 року на Львівщині. Навчався у Львівській політехніці. 1951 року військовий трибунал засудив його за роботу в підпіллі ОУН на 25 років таборів і 5 років позбавлення прав. Звільнили 1956 року після перегляду справи.
ЯРОСЛАВА ВЕЛИЧКО, ТИЖНЕВИК «АУДИТОРІЯ»
Немає коментарів:
Дописати коментар