9 жовтня 1943р. у м.Тернопіль вбили Українського військовика, наймолодшого вояка Першої світової війни Мирослав (Славка) Луцишина.

Славко Луцишин у віці 7 років.

Славко Луцишин серед старшин і генералів австро-німецького генерального штабу (1915 рік)

Народвися у с.Загребелля (нині мікрорайон «Дружба» м. Тернополя). Відома й точна адреса його проживання – вул. 

Болотна, 19, нині – вулиця Чумацька мікрорайону «Дружба». У липні 1915 року отримав поранення та потрапив до військово-польового шпиталю 3-ї австро-угорської армії, де його вилікували австрійські військові медики. Разом з дивізією потрапив на італійський фронт де служив санітаром в Сербії та Тиролю (італійське Трентіно). Воював. За чотири роки пройшов російський та італійський фронти. По війні Славко студіював медицину. Загинув Славко Луцишин у віці 35 років. Його вбили о 19:00 год. 9 жовтня 1943 року в скверику в центрі Тернополя. Убивця «замів сліди» димовою шашкою і його ніхто не шукав.

Джерело.

https://teren.in.ua/2016/10/09/9-zhovtnya-v-istoriyi-ternopilshhyny/

**********

Мирослав Луцишин народився 22 травня 1908 року в селі Загребелля, яке на той час розташовувалося під Тернополем. Відома й точна адреса його проживання — вул. Болотна, 19, нині — вулиця Чумацька мікрорайону «Дружба».

У липні 1915 року, коли після весняного

Горлицького прориву німецько-австрійського війська фронт зупинився між Тернополем і

Зборовом . Саме тут, під селом Озерна за 20 км від рідного Загребелля, опинився тоді семирічний Славко, якого важко поранило. Він потрапив до військово-польового шпиталю 3-ї австро-угорської армії, де його вилікували австрійські військові медики.

На той час батько хлопця, австрійський вояк, перебуваючи на фронті, потрапив у російський полон, а мати, втікаючи від росіян, опинилася аж у Нижній Австрії, куди була евакуйована із зони затяжних бойових дій. У вересні 1915 року дивізії 3-ї армії терміново перекинули на недавно відкритий італійський фронт, тож австрійські військовики забрали Славка із собою, бо дитині не було куди подітися.

За таку «послугу» він мусив відслужити щонайменше три роки як справжній солдат. Служив у тому ж військово-польовому шпиталі санітетом (санітаром, що доглядає хворих, рядовим медичної служби): спочатку в Сербії , а потім — у південному Тиролю (італійське Трентіно).

Воював Славко Луцишин і за чотири роки (1915—1918) пройшов російський та італійський фронти. У «Літописі Червоної Калини» розміщені світлини Славка (десятилітнього кайзер-єгеря) в товаристві командувача 11-ї армії генерал-полковника

Віктора фон Данкля та інших достойників австро-німецького генерального штабу.

По війні Славко студіював медицину.

Любомира Бойцун, яка мешкала на тій самій вулиці і пам'ятала родину Луцишиних, припускає, що він міг бути в підпіллі ОУН, працювати в міській управі.

Відомо, що загинув Славко Луцишин у віці 35 років. Його вбили у скверику в центрі Тернополя. Убивця «замів сліди» димовою шашкою і його ніхто не шукав. А польський дослідник-хроніст Тернополя Чеслав Бліхарський у своїх розвідках називає навіть точну дату і час смерті Луцишина: сьома година вечора 9 жовтня 1943 року.

На вулиці Чумацькій зберігся будинок (тепер трохи перебудований), в якому мешкає вже третє покоління Луцишиних. За спогадами Любомири Бойцун відомо, що відразу по закінченні війни родина Луцишиних зібралася у повному складі: батько і мати Славка прожили тут до старості й виховали шістьох дітей. Батько був справним бляхарем і ковалем і помер наприкінці 1950-х.

Джерело

https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Луцишин_Мирослав