Микола Леонтович створив найвідоміші хорові композиції на основі зібраних Климентом Квіткою пісень.
Він є автором понад сотні наукових праць з етнографії та музикознавства. 1929-го Всеукраїнська академія наук запропонувала його кандидатуру на дійсного академіка. Але для нащадків Квітка так і залишився у тіні своєї відомої дружини Лесі Українки.
Його батько рано пішов з життя, мати з усіх сил намагалася утримувати дітей. Але змушена була віддати п’ятирічного сина на виховання до поміщків Карпових у Київ. Тут він отримав грунтовну музичну освіту в Київському музичному училищі та фах юриста у Київському університеті святого Володимира.
На пропозицію Центральної Ради протягом 1917 – 1918 працював товаришем генерального секретаря судових справ та заступником міністра юстиції УНР.
Після приходу більшовиків полишив юриспруденцію і займався етнографічними дослідженнями у ВУАН та викладацькою роботою у Київському вищому музично-драматичному інституті. Його двічі заарештовували радянські спецслужби. З 1934-го відбував покарання у сумнозвістному концтаборі «Карлаг» у Казахстані. 1936-го Климента Квітку достроково звільнили, після того він до кінця життя викладав у Московській консерваторії.
Помер 19 вересня 1953 р.
Джерело.
Немає коментарів:
Дописати коментар