Спогади: Як у лісі на Волині загинуло 26 повстанців.

У лісовому масиві Обрізки поблизу села Запілля Ратнівського району є повстанське поховання із семи могил. За словами старожилів, тут лежать тіла шістнадцяти вояків УПА з Ратнівщини та інших районів. Майже всі імена полеглих невідомі. У 1992 році це кладовище було розсекречене. Нині на ньому височіють хрести.

ПОХОВАННЯ ПОВ’ЯЗУЮТЬ ІЗ ДВОМА ТРАГЕДІЯМИ:

– Четверо з похованих нібито вихідці з Датиня, – розповідає житель цього села Володимир Мельник. – Із переказів відомо, що вони переховувалися в льоху у селі Велимче. А згодом дядько, який дав їм притулок, їх і здав. За іншою версією, датинців у тих могилах немає. Один із загиблих, схоже, із села Синового Старовижівського району.

– У тому місці, як розповідали очевидці, поховані два хлопці із Замшан, – каже вчитель історії Датинського НВК Олександр Савлук. – По закінченню відомих подій на місце поховання повстанців приходила жінка із цього села. Очевидно, люди й зробили висновок, що тут покоїться хтось із її рідних.

Олександр Максимович припускає, що в урочищі Обрізки знайшли місце останнього спочинку вояки УПА, які обстріляли німецьку колону між Вужиськом і Замшанами у 1944 році, коли фронт уже просувався на захід. У волинських лісах нацисти не мали спокою, адже в той час значно активізували дії вояки УПА і партизани Федорова. Вночі з 13 на 14 січня, тобто на свято Василя, німецька колона, що була сформована з есесівців та поліцаїв у Любешівському і Ратнівському районах, вирушила трасою Ратне-Ковель. Саме вони й потрапили під приціл упівців.

За іншою версією, в запільському лісі можуть бути поховані повстанці, які загинули у бою з енкавеесівцями напередодні Трійці 1945 року. Вони на чолі із сотником Пилипом Сорокою на псевдо Соловейко розташувалися поблизу села Дошне Ратнівського району на відпочинок – мали здійснити рейд у Карпати. Штаб сотні розмістився в заболоченому місці: з трьох боків була драговина, з четвертого – ліс.

– Перед початком рейду вирішили помолитися, – розповідає родич Пилипа Сороки Петро Кошелюк, – тому запросили священника з Хресто-Воздвиженської церкви села Синове Івана Нагибіна. Упівці чекали свята, а дочекалися солдатів 160-го полку 9-ї дивізії ВВ НКВС, тієї, яка депортувала кримських татар і була переведена на Полісся для кривавих операцій проти УПА. Повстанці йшли вмиватися до джерела, коли несподівано звідусіль застрочили кулемети. Націоналістів оточили. Із п’ятдесяти вояків Старовижівського та Ратнівського районів, що були в тому урочищі, 26 загинули, решті нібито вдалося врятуватися.

ТУТ ПОКОЇТЬСЯ ОЛЕКСА СМЕТЮХ НА ПСЕВДО "МАЯК":

Згідно з архівними даними, у повстанській могилі в урочищі Обрізки лежить виходець із села Буцин Старовижівського району Олекса Сметюх на псевдо Маяк, Роман, Остап. А ще його командир на псевдо Перченко. Олекса у 1940 році поповнив лави ОУН, з травня 1943-го став сотенним УПА, керівником зв’язку, загинув 26 травня 1945 року в бою з енкавеесівцями у селі Сошичне Камінь-Каширського району.

У книзі Ярослава Антонюка «СБ ОУН(б) на Волині та Західному Поліссі 1945-1951 роки» йдеться: «…командир І. Данилевич (Кіт) спільно з боївками Хмурого та Олекси Сметюха (Маяка), здійснивши напад на село Велимче, знищив групу із 10 районних партпрацівників. Крім того, було захоплено в полон командира Седлищенського РВ НКВС В. Поцелуєва і ще двох ястребків, які чинили бойовикам запеклий опір. Їх відвезли в ліс і після закінчення допиту розстріляли». Такі дії були зумовлені тим, що за архівними документами Волинського НКВС, кадебісти здійснили безліч каральних операцій, спрямованих проти вояків УПА та їхніх прихильників у селах Забріддя, Замшани, Запілля і чи не найбільше – біля Датиня, зокрема на хуторі Острівки.

Підтвердженням того, що поряд із повстанськими похованнями можуть лежати в болоті й активісти, що підтримували радянську владу, є розповідь жителя села Датинь Івана Мельника:

– Один із велимчанських мисливців розказував: коли йшов по болоті, яке влітку висихало, то під ногами тріщали людські кістки, від чого ставало моторошно. Це могли бути й партійні активісти, й червоні партизани.

Або повстанці. Але це лише здогадки, не підтверджені документально.

Старожили розповідають, що захоронював вояків УПА, яких привозили в різний період з різних боїв, Степан Трофимович, що жив неподалік. Йому залишали вбитих, дошки на домовини, а часом чоловік сам шукав матеріал, щоб зробити труну. Якщо когось із загиблих впізнавав, то передавав тіло родичам.

Шумить запільський ліс, свято оберігаючи свої таємниці. Чи стануть вони відомі колись людям? Запитання риторичне.

Джерело: Наталя Косяненко для ІА "Волинські новини".

https://konkurent.ua/publication/64959/yak-u-lisi-na-volini-zaginulo-26-povstantsiv/