Обставини загибелі:
17 липня 1948 року в с. Орів було вбито 4 бандерівців кущовий провідник Федір Герасим'як-«Чумак» 1923 р.н., с. Доброгостів, Роман Веприк-«Вільха» 1922 р.н., с. Тустановичі, тепер частина м. Борислав, Роман Колос-«Зарічний» 1920 р.н., с. Зимівники, Анна Боднар-«Ліщина» 1926 р.н., с. Орів, був захоплений живим спецкур'єр Дрогобицького надрайонного проводу ОУН М. Гладкий-«Крупняк», який на допиті розповів про ряд акцій, які здійснювала боївка «Макомацького». Окрім того, він розповів, що в ніч на 18 липня 1948 у час від 24.00 до 2.00 біля урочища Помірки йому призначена зустріч з «Макомацьким». Реалізуючи ці дані, 18 липня 1948 у вказане місце була направлена оперативно-військова група під керівництвом начальника РВ - підполковника Журавльова і помічника начальника штабу 91 сп ВВ МДБ — капітана Кочкіна. Чекісти організували біля вказаного місця дві засідки, на одну із яких вночі вийшов Роман Різняк. Під час бою з внутрішніми військами Міністерства державної безпеки підпільник загинув. У вбитого було вилучено: автомат, пістолет, дві гранати і оунівські документи, серед яких протоколи допиту СБ.
****
Роман Різняк серед трускваецької молоді (шостий зліва поряд із дівчиною Софією)
****
Народився Роман у Трускавці 12 березня 1921 р., де й минули його дитячі роки. Біографічних даних обмаль.
Батьки Романа Різняка в 1940 р. за патріотичну діяльність сина були виселені на Північ.
У 1941-1943 рр. служив у поліції м.Трускавця, потім діяв на теренах сучасної Польщі. Донедавна не було відомо точної посади, яку займав Р.Різняк у підпіллі. Упорядник 36 тому "Літопис УПА" М.Горбаль називає Романа Різняка провідником Дрогобицького надрайонного проводу ОУН. У документах репресивно-каральних органів Роман Різняк "Макомацький" іменувався референтом СБ Дрогобицького надрайонного проводу ОУН. Насправді Макомацький був керівником боївки СБ Дрогобицького міського проводу ОУН. Згодом- референт СБ Дрогобицького районного проводу ОУН (1948 р.).
Роман Різняк розгорнув широку бойову діяльність на території Дрогобиччини. "Макомацький" і два члени його боївки- Мирон Муйла "Лилик", Ярослав Дранівський "Ярко" нагороджені найвищою відзнакою підпілля- Золотими хрестами бойової заслуги 1-го класу.
Із протоколу допиту такий опис зовнішності "Макомацького": "...Низького зросту, на обличчі чорне волосся, брови великі, чорні, ніс великий, поранений в ногу (п`яту), трохи нахрамує, одітий у військову форму в чині капітана, носить невеликі вуса."
Спецбоївка, якою керував "Макомацький", в основному діяла на теренах м.Дрогобича, Борислава, Трускавця та сіл Дрогобицького району. Вона налічувала 8-10 чоловік. Її учасники на озброєнні мали один ручний кулемет, 5 автоматів, 5 пістолетів, 5 гранат. Боївка "Макомацького" відзначалася нестандартністю в проведенні бойових операцій та серйозною діяльністю. Її керівник був професійним есбістом у боротьбі проти агентури, організатором розвідувальної та контррозвідувальної системи, ефективним провідником.
Боївка з січня 1946 р. до липня 1948 р. здійснила 23 акції, під час яких знищили 66 ворогів. Макомацький був дуже популярним серед місцевого населення, яке його всіляко підтримувало.
На розшук Романа Різняка та його боївки енкаведисти спрямували значні сили. Після засідки було вбито 7 осіб, двоє захоплені живими, але "Макомацький" утік.
Чекісти організували ще дві засідки, на одну з яких вночі вийшов Роман Різняк. Під час бою з внутрішніми військами Міністерства державної безпеки УРСР герой-підпільник загинув.
У вбитого було вилучено автомат, пістолет, дві гранати і оунівські документи, серед яких протоколи допиту СБ.
У 1995 р. на Покрови Пресвятої Богородиці в м.Трускавці, на вул.Джерельній, де колись жила родина Різняків, за гроші громади було відкрито пам`ятник героєві визвольних змагань, легендарному розвідникові.
ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ ПРАЦІВНИКА СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ ОУН:ВІДОМИЙ ТА НЕВІДОМИЙ РОМАН РІЗНЯК-МАКОМАЦЬКИЙ
Постать Романа Різняка-Макомацького овіяна багатьма міфами. Точних біографічних даних немає, особливо мало відомо про його довоєнну діяльність.Лише зі спогадів сестри відомі деякі віхи життя Р. Різняка, документальні дані не збереглися.Свідомо оминаючи дитячі та юнацькі роки Романа Різняка, ведемо мову про нього передусімяк працівника референтури СБ. Роман Різняк народився 12 березня 1921 р. у багатодітній сім’ї (одинадцять дітей, вижило сім). 18 січня 1946 р. сім’я (мати – Наталія (1891 р.н.), сестри Анна (1912 р.н.), Дарія (1933 р.н.), Зеновія (1931 р.н.)) Р. Різняка за рішенням особливої наради при МДБ СРСР (від 19 жовтня 1946 р.) була виселена на спецпоселення в Іркутську область .У 1941 – 1943 рр. він служив у поліції смт. Трускавець Львівської області, потім свою діяльність здійснював на теренах сучасної Польщі. Після 1945 р. інформації більшає, однак і тут наявнаплутанина. Зокрема, у Повідомленні про ліквідацію референта СБ Дрогобицького надрайонного проводу ОУН Макомацького і його боївки чекісти, нібито опираючись на свідчення захопленого 17 липня 1948 р. кур’єра Дрогобицького надрайонного проводу ОУН Крупняка,називають Романа Різняка-Макомацького референтом СБ Дрогобицького надрайонного проводу ОУН. Проте таке твердження не відповідає дійсності, оскільки у виписці зі зошита референта СБ Карпатського крайового проводу ОУН Володимира Лівого-Йордана серед загиблих у 1948 р. Макомацький названий референтом СБ Дрогобицького районного проводу ОУН. Та й, насправді, Крупняк просто не міг помилятися чи не знати функцій, які виконував у підпіллі Р. Різняк.
Спецбоївка Р. Різняка-Макомацького в основному діяла на теренах міст Дрогобич, Борислав і смт. Трускавець та частини сіл Дрогобицького району: Модричі, Солець, Колпець, Стебник, Станеля, Доброгостів. Боївка, якою керував Макомацький, складалася із 8 – 10 осіб [30, 49]. До її складу входили: 1. керівник – Роман Різняк-Макомацький, Тарас (12.03.1921 р.н., смт. Трускавець Львівської обл. – 18.07.1948, біля урочища Помірки с. Станиля Дрогобицького р-ну Львівської обл.);боївкарі 2. Ярослав Дранівський-«Ярко» (1928 р.н., смт. Трускавець Львівської обл. – 29.03.1948,с. Губичі, тепер частина м. Борислав Львівської обл.); 3. Мирон Муйла-Лилик (1923 р.н., с. Тустановичі, тепер частина м. Борислав Львівської обл. – 29.03.1948, с. Губичі, тепер частина м. Борислав Львівської обл.); 4. Василь Когут-Голуб (1928 р.н., с. Тустановичі, тепер частина м. Борислав Львівської обл.-29.03.1948, с. Губичі, тепер частина м. Борислав Львівської обл.); 5. Мирон
Стефанків-«Жук» (1925 р.н., с. Тустановичі, тепер частина м. Борислав Львівської обл. – ?);.У різний час до цієї боївки також входили підпільники Махно, Зенько, Шишка. Її учасники мали на озброєнні: 1 ручний кулемет, 5 автоматів, 5 пістолетів, 5 гранат.
Особливо активно боївка діяла у 1947 р. Так, 14 квітня 1947 р. у м. Борислав вбили двох колишніх солдат Червоної армії – Михайла Івасечка і Михайла Межельського.12 травня 1947 р. у с. Мражниці (тепер частина м. Борислава Львівської області) вбили двох бійців винищувального батальйону Сергія Брюзгіна і Петра Жупіцу. У ніч з 12 на 13 червня 1947 р. підпільники боївки Макомацького у смт. Східниця вбили міліціонера Бориславського МВ МВС Мирослава Журавчака, агента МДБ Анну Коцко і водія 5-го нафтопромислу Сергія Мазуренка та спалили лісопильний цех Бориславського тарного заводу. 16 липня 1947 р. вбили агента Бориславського МВ МВС Михайла Луціва, його дружину Розалію і сина Богдана. 3 серпня 1947 р. у смт. Трускавець бійцями Романа Різняка із засідки було вбито трьох військовослужбовців 91 стрілецького полку (сп)внутрішніх військ (ВВ) МДБ: командира господарчої роти капітана Князькова, старшого сержанта Кириченка, солдата Садикова і тяжко поранено старшого лейтенанта Никифорова.
29 березня 1948 р. 5 відділ УМДБ заарештував Дмитра Лобанціва (1911 р.н., ур. с. Губичі, тепер частина м. Борислав Львівської обл.), який працював на нафтопереробному заводі № 2 оператором парафінового цеху. Працівники УМДБ виявили, що Д. Лобанців наприкінці 1947 р. встановив контакти з боївкою Макомацького, надавав їм своє помешкання для зборів.За завданням Р. Різняка, на виконання програми Олег Петро Луговий (1930 р.н., ур.смт. Трускавець, освіта середня), у 1948 р. у смт. Трускавець створив молодіжну оунівську організацію у складі Богдана Петранівського (1934 р.н.), Ярослава Кундика (1933 р.н.), Мирона Гусяка (1929 р.н.), Володимира Івануся (1932 р.н.), разом 8 осіб. Учасники цієї організації систематично проводили збори, на яких обговорювали питання боротьби з радянською владою. У 1949 р. вони вивішували націоналістичний прапор на приміщенні школи, поширювали листівки. У 1950 р. репресивно-каральні органи виявили цю націоналістичну організацію, заарештували та засудили її учасників до різних термінів ув’язнення.
Із Романом Різянком співпрацювали також і медики. Так, у плані Агентурно-оперативних заходів по розробці і ліквідації коменданта надрайонної боївки СБ Макомацького і його групи (липень 1948 р.) за даними від агентів Парій і Леся та показів свідків, репресивно-каральні органи встановили, що у с. Тустановичі проживав і працював зубним техніком Микола Яцків (1906 р.н., ур. с. Тустановичі). Квартиру якого відвідували учасник СБ Дрогобицького надрайонного проводу ОУН Р. Веприк-Вільха і комендант боївки СБ цього ж проводу Р. Різняк-Макомацький, а також іншні націоналісти, яким М. Яцків допомогав медикаментами, лікував їх, а також виконував їхні завдання.
Окрім безпосередньо бойових функцій, Роман Різняк-Макомацький виконував окремі завдання провідників Дрогобицького надрайонного проводу ОУН. Зокрема, влітку 1946 р. Р. Різняк-Макомацький і Ярослав Дранівський-Ярко через Добромильський район закордон супроводжували кур’єра ЗЧ ОУН Ірину Савицьку-Бистру, яка йшла в супроводі бойовиків Дрогобицького надрайонного проводу ОУН [16, 259]. До речі, у своїх спогадах (написаних за кордоном)від 5 жовтня 1947 р. І. Савицька-Бистра писала, що за інформацію про Романа Різняка репресивно-каральні органи обіцяли видати 30 000 рублів.
Уже у грудні 1947 р. для розробки боївки Макомацького залучили агентуру: Парій, Горесій, Скит, Вогневий та цілу інформаційну сітку. Наприклад, завербований у якості агента Скит був направлений на розробку боївки Макомацького та уже під час перших явок у грудні 1947 р. і січні 1948 р. дав низку цінних матеріалів, назвав зв’язкових та явочні квартири.У ніч на 14 січня 1948 р. оперативно-військова група Бориславського МВ МДБ, під керівництвом старшого оперуповноваженого старшого лейтенанта Павла Клубова, під час прочісування с. Губичі, тепер частина м. Борислав Львівської обл. зіткнулися із групою підпільників. У перестрілці був легко поранений (у голову) сам старший лейтенант П. Клубов, підпільники, які їхали підводою, втекли. 6 лютого 1948 р. (на цей час Макомацький проходив по агентурній справі Карпати, яка була заведена на членів Дрогобицького надрайонного проводу) від агента Дунай було встановлено, що зі с. Орів Сколівського району у с. Модричі Дрогобицького району мають прибути три підпільники для встановлення зв’язку із членами боївки Р. Різняка-Макомацького: Я. Дранівським-Ярком і М. Муйлою-Лиликом. Ці три підпільники були стрільцями УПА на чолі з ройовим В. Форитаром-Яворо. Зустріч не відбулася (її перенесли) через те, що у
с. Модричі проводилися чекістсько-військові операції.
16 липня 1948 р. боївка Ф. Герасим’яка-Чумака за вказівкою Р. Різняка-Макомацького провела диверсійний акт, у результаті якого було вбито 17 коней (належали Доброгостівській лісовій ділянці), спилено 10 телефонних стовпів, розбита сільська рада. На розкриття цих акцій вислали оперативно-військову групу під керівництвом начальника Дрогобицького РВ МДБ підполковника Якова Журавльова9 і військового командира помічника начальника штабу 91 стрілецького полку ВВ МДБ капітана Петра Кочкіна. Від агентів Федорова, Жан було встановлено, що підпільники після здійснення збройної акції пішли у лісовий масив біля с. Зимівники Дрогобицького р-ну.
Захоплено живим спецкур’єра Дрогобицького надрайонного проводу ОУН Крупняка (1922 р.н., ур. с. Доброгостів). Вилучені: ручний кулемет, автомат,гвинтівка, два пістолети, шість гранат, 75 патронів, сумка з документами. Після цього М. Гладкого одразу допитали. На допиті Крупняк розповів про ряд акцій, які здійснила боївка Макомацького. Окрім того, він розповів, що в ніч на 18 липня 1948 р. у час від 24.00 до 2.00 біля с. Пом’ярки (у лісовому масиві на південний-схід від смт. Трускавець) йому призначена зустріч з Макомацьким. Реалізуючи ці дані, 18 липня 1948 р. у вказане місце була направлена оперативно-військова група під керівництвом начальника РВ – підполковника Якова Журавльова і помічника начальника штабу 91 сп ВВ МДБ – капітана Петра Кочкіна.
Захоплений Крупняк був використаний у якості провідника. Чекісти організували біля вказаного місця дві засідки, на одну із яких о 1.15 вийшов Роман Різняк. Почувши звуки розшукового собаки, він подав голос хто там? і відразу відкрив вогонь із автомата по кущах. У цей же час старший військової групи подав команду відкрити вогонь. Під час бою з внутрішніми військами Міністерства державної безпеки УРСР Макомацький загинув. У вбитого було вилучено: автомат, пістолет, чотири гранати (в інших документах – дві) і оунівські документи, серед яких протоколи допиту СБ.
Тіло загиблого Р. Різняка перевезли у Дрогобицький РВ МДБ, де провели впізнання. В ідентифікації приймали участь мешканці с. Трускавець Ярослав Блахоцький, Катерина Лужецька,Павло Крамар, двоюрідний брат Володимир Білас. Всі особи підтвердили, що загиблим дійсно є Роман Різняк. Зокрема, у протоколі впізнання від 19 липня 1948 р. Володимир Білас зазначав: Вбитий є мої двоюрідним братом Макомацьким – Різняк Роман Олексійович, уродженець с. Трускавець Дрогобицького району. У підтвердження, що це він, у нього повинен бути золотий зуб зверху, у правому боці має бути шрам, від поранення і на лівій нозі, вище п’ятки із боку також шрам. Роман Різняк розгорнув на території Дрогобиччини широку діяльність. Існує навіть інформація, що за це він був відзначений трьома Срібними хрестами бойової заслуги.
Пам'ятник Роману Різняку в Трускавці.
****
Про три Срібні хрести чекісти писали декілька разів у звітах, проте вони повністю не розбиралися у нагородах, які існували у підпіллі. На нашу думку,його справді тричі нагороджували, але срібними зірками за поранення. І підтвердженням цього є свідчення вище згаданих осіб про наявність шрамів від поранень. Окрім цього, Роман Різняк-Макомацький і два члени його боївки-Мирон Муйла-Лилик, Ярослав Дранівський-Ярко – постановою УГВР від 25.07.1950 р., наказом ГВШ УПА ч. 2/50 від 30.07.1950 р., були нагороджені одними із найвищих відзнак підпілля-Золотими хрестами бойової заслуги 1-го класу. Попри те, що на сьогоднішній день залишається нез’ясованою ще низка моментів у життєвому та бойовому шляху як самого Романа Різняка-Макомацького, так і його боївки, все ж можна стверджувати про доволі добре сплановану, результативну діяльність Романа Різняка,яка проявилася як у тривалому, так і ефективному протистоянні репресивно-каральній системі, перешкоджанню утвердженню радянської адміністрації.
Джерело: Василь Ільницький, Микола Галів "Діяльність Служби безпеки ОУН на Дрогобиччині: документи і матеріали (1944 – 1951)"
Джерело: "150 славних українців Дрогобиччини". Упорядник Богдан Пристай.
Календар УПА на 2022р.
Немає коментарів:
Дописати коментар