*****
2 липня 1939 р. відбувся бій Данила
Пукала – підрайонного провідника ОУН із
с. Вимислівка та двох його друзів на полях між селами Будилів і Вимислівка.
Бойовики ОУН повертались із завдання
після успішного атентату на польського
сатрапа – поліцая Федоровського.
Поліцаї оточили патріотів і кричали, щоб здавалися. У відповідь Данило з друзями відкрили вогонь, вбили одного переслідувача та успішно прорвалися з кільця.
Данило побіг до крайньої хати симпатика ОУН М. Трача біля фільварку Зеленівка. Жандарми обступили будинок й намагались захопити підпільника живим. Данило уміло відстрілювався з вікна та з горища хати і поклав мертвим ще одного поліцая, а іншого важко поранив.
Бачачи, що не впораються, власті
запросили з Бережан головного коменданта польської поліції генерала Кордіян Заморського, який інспектував у
повіті поліційні підрозділи. З найближчих сіл підкинули резерви польських “стшельців”. Данило продовжував відстрілюватися з надією відтягнути час до вечора. Потім перестав. Поляки подумали, що в нього забракло набоїв, і один сміливо зайшов до приміщення й тут же упав забитим. Заволодівши його зброєю, Данило далі відстрілювався, поранивши ще кількох
нападників.
Поляки тоді підпалили хату й продовжували обстріл, і Данило впав важко поранений біля вікна. Обгорілого і непритомного його витягнули з палаючої хати й повезли до Бережан. Але в дорозі Герой загинув.
На місці загибелі Данила Пукала селяни висипали у 1939 р. символічну могилу
й поставили на ній пам’ятний знак.
Совєтські окупанти, щоб затерти слід Данила, у 1959 р. розкопали частину могили. А в 1975 р. бульдозером зрівняли її із землею.
Патріоти села у 1979 р. відновили на тому місці хрест, але налякані власті того ж дня знесли його.
Лише 7 липня 1991 р. селяни відродили пам’ятку. При величавім здвигу народу відспівали заупокійну Службу Божу
пам’яті борця та освятили могилу.
Трагічною була доля братів і сестер
Данила Пукала. Брата Степана енкаведисти закатували у тернопільській
в’язниці в 1941 р. Луку застрелили під
час облави 1945 року. Брат Лев загинув
депортований на Сибірі. Федір помер
від тифу. Михайла з сестрою гітлерівці
вивезли на каторжну роботу до Третього
райху.
Героїчна смерть Данила Пукала, як і
Ольги Басарабової, Біласа і Данилишина, Павла Ґолояда, Володимира Ґерети,
духовно й ідейно згуртовувала підпілля
ОУН. Всі вони були передвісниками новітніх героїв смертників майбутньої доби
найважчих випробувань.
Смерть Данила Пукала надихала повстанців УПА до звитяжної боротьби. Проходячи повз могилу, вони завжди віддавали їй честь. Про Данила Пукала народ склав пісню і її співали у чорні роки більшовицького поневолення:
А в неділю дуже рано
Вітрець повіває.
Там молодий козаченько
Житами втікає.
Він втікає, все прямує
В невелику хату.
А в тій хаті він дістане
Геройську відплату.
За молодим козаченьком
У погоні гнали.
Молодого козаченька
Аж на стрих загнали.
Хата горить, хата горить,
А вогонь кружиться.
А молодий козаченько
З ворогами б’ється.
Забив же він коменданта,
Забив комісара.
Розійшлася по Вкраїні
Пукалова слава.
Як вже хата погоріла,
Стала пригасати,
Взяли гаком за личенько,
Витягнули з хати.
Взяли його за рученьки,
Щоб в авто вложити.
Дайте йому два защики,
Він ще буде жити.
Дайте йому два защики,
Серце підтримати.
Бо ти будеш в Бережанах
Протокол складати.
Як вкладали до машини,
Він махнув рукою.
Попрощався з Українов,
З ненькою старою.
Дорогою, дорогою
Авта загуділи.
Взяли того козаченька
І не знать, де діли.
Стара мати умліває,
Плаче і ридає.
Ой, за що мій син рідненький
Марно погибає.
НЕСТОР МИЗАК
"За тебе, Свята Україно"
Немає коментарів:
Дописати коментар