14 квітня 1960р. відбувся один з останніх боїв збройного підпілля ОУН з московитами у бою загинули: Петро Пасічний та Олег Центарський. Було поранено зв’язкову Марію Пильчак.

Фото, яке допомогло каральним органам вирахувати одну з останніх боївок УПА. “Петро” стоїть праворуч, Марія Пальчак сидить праворуч.

*****

Остання повстанська боївка кілька років переховувалася на кордоні Івано-Франківщини і Тернопільщини, дбайливо зберігаючи вже непрацюючу рацію, справну зброю і друкарську машинку, на якій вони передруковували повстанські агітки, підписуючи їх різними датами, щоб створити враження масовості.

Група повстанців діяла з літа 1952 року, у у складі: члена ОУН Пасічного Петра («Чорний», «Петро»), Марії Пальчак («Стефа»), дружини Петра та Цетнарського Олега.

більшу частину свого часу в підпіллі в 1950-х роках ця повстанська група провела на хуторі Кубань села Цюцьків (з 1968 року радянська влада перейменувала його на Малинівку) в Рогатинському районі Станіславської (Івано-Франківської) області. Повстанцям допомагало вузьке коло довірених осіб сіл Шумляни, Боків, Підгаєцького району села Тростянець, Славитин, хутір Діброва Славитинська Бережанського району Тернопільської області, сіл Зеленів, Свистільники. Те, що на хуторі Кубань переховуються підпільники, жителі Цюцькова знали, але оунівців не видали. Є свідчення, що підпільники навіть звертались до місцевого медпункту і навідувались до клубу.

Боївка зривала заходи радянської влади та проводила дії проти радянського активу в селах. Так, у червні 1959 року підпільники здійснили невдалу спробу ліквідації працівника КГБ – Підлубного Афанасія, а 12 жовтня цього ж року у тростянецькому лісі Бережанського району відбулася остання акція цієї боївки УПА – ліквідація оперуповноваженого бережанського відділу КҐБ, лейтенанта Віктора Стороженка, який займався оперативним розшуком боївки «Петра» і прямував на зустріч із агентом, що мав передати йому інформацію про підпільників.

Марійка Пальчак «Стефа»

******

Тяжкою для підпільників видалась весна 1960 року. У березні, через небезпеку облави, їм прийшлося вийти раніше із зимової криївки до лісу. 14 квітня 1960 року оперативний групі Тернопільського УКҐБ вдалося вистежити підпільників і з`ясувати район розташування повстанської боївки. Туди прибули, на 45 машинах, сили оперативної групи Управління КГБ у Тернопільській області та 12-й мотострілковий Римнікський загін внутрішньої охорони МВС СРСР. Трьом повстанцям протистояли більш як півтисячі солдатів, що оточили упівців щільним кільцем. У лісі біля хутора Лози, розташованого між селами Шумляни та Божиковим, відбувся останній бій, під час якого Петро Пасічний отримав кілька кульових поранень у груди, а Олегу Цетнарському перебили ноги. Щоб не потрапити до рук кадебістів пораненими, вони застрілилися. Марія Пальчак* відстрілявши всі набої, здійснила невдалу спробу самогубства і пораненою потрапила у полон. Втрати противника становили – двоє поранених. 

*Під час перестрілки Марію Пальчак було поранено в обидві руки. Щоб не потрапити у полон, вона пустила собі кулю в скроню, але куля застрягла в черепі й жінка залишилася живою. Марію було засуджено до 15 років ув’язнення (через те, що під час бою вона важко поранила одного московита). Після повного відбуття присуду (п’ять років тюремного ув’язнення та 10 років мордовських концтаборів) Марія Пальчак повернулася до села Шумляни, де мешкала в рідної сестри. Померла вже за часів незалежности України.

ІСТОРІЯУКРАЇНИ, ОУН, УПА