*****
Псевдонім "Дорошенко" Гошовського Василя Михайловича – відомого борця за волю України, командира обласного проводу Української Повстанської армії на Долинщині.
Гошовський В.М. народився 1921 року в селі Станківці. Виростав на тому подвір’ї де зараз стоїть хата Гошовського Богдана Степановича, колишнього вчителя трудового навчання у Вітвицькій школі.
Мама Василя – Марія Лаврович була родом з Витвиці. ЇЇ сестра була мамою цілої плеяди /8 синів/ українських патріотів з відомої сім’ї Витвицьких-Гаврилюків. Вони проживали на тому місці де зараз хата Потятинників.
Василь та інші діти Гошовських часто бували у Витвицьких та їх безпосередніх сусідів – сім’ї Янишівських ‑ Івана та Анни, батьків засновника нашої родини Ярослава – нашого батька. Тато, будучи на 5 років молодшим, добре знав і пам’ятав Василя.
В 1944 році Василь призначений керівником Організації українських націоналістів на Болехівщині і перебував у підпіллі. Його діяльність на цьому посту широко розкрита в книжці Василя Гука “Церківна і Станківці” /Івано-Франківськ, видавництво “Нова зоря”, 1994 р./. Зокрема, будучи найвищим керівником альтернативної підпільної влади в довіреному регіоні “провідник Дорошенко умів бути розсудливим, коли йому доводилося вирішувати долю багатьох людей, коли все вирішували години і хвилини. Ставалися зради, НКВС влаштовувало провокації, смерть постійно загрожувала багатьом чесним, невинним. І багатьох невинних врятував від сметрі Дорошенко”.
21 жовтня 1947 року радянська влада вивезла всю його родину до Кахахстану. В 1949 році Василя призначають обласним провідником ОУН-УПА. Якраз тоді Дорошенко будує для свого штабу і боївки криївку в урочищі Бовкоти під Слободою. Сучасна назва в туристичних довідниках ‑ Карпатська кам’яна стіна.
Криївка могла вмістити до 15 осіб. Вона була дуже надійно і вдало побудована, знайти її було практично неможливо. У криївку заходили водою, тому жодна собака-вівчарка не могла взяти слід. Шум водоспаду не давав змоги стороннім почути ніякі голоси, зокрема радіо, яке слухали повстанці. Вода також протікала через криївку і була своєрідною транспортною артерією.
На пошук Дорошенка та обласного проводу було призначено численні сили найдосвідченіших чекістів. Достовірних даних, хто виказав ворогу криївку так і немає. На думку автора згаданої книжки це зробив хтось із членів боївки або постачальників.
3 жовтня 1950 року радянські військові оточили у криївці 12 повстанців разом з провідником “Дорошенком”. Весь гарнізон криївки встиг покинути її, захопивши з собою лише зброю і патрони. Очевидно, це міг зробити і Дорошенко, проте не зробив. За словами сестри Василя – Розалії – він залишився, аби знищити документи, які могли попасти в руки ворога і привести до нових втрат в українському підпіллі.
Далі за книжкою В.Гука:
“І ось спалено документи, потрощена радіостанція, радіоприймач, друкарські машинки. Дорошенко вийшов із криївки…
Облавники мали наказ: узяти Провідника живим. “Сдавайся” кричали, “ти окружон, у тебя всьо равно нет вихода”. Чекісти за той час підповзли дуже близько до Провідника. Він уже бачив їхні перекошені, озлоблені обличчя.
І раптом прогримів вибух. Похитнулася постать незламного борця за волю України: граната розірвала молоде тіло”.
Провідник Дорошенко має різностороннє відношення до нашої родини. Про одну лінію вже згадувалося – в дитинстві і в юності він був частим гостем на обійсті наших діда Івана та баби Анни Янишівських. Ця лінія знайшла своє продовження в 60-их роках: сестра Василя – Розалія ‑ вийшла заміж за наймолодшого із синів Янишівських – Степана /стрийка Штефана/ і відома в родині як “стрийна або цьотка Рузі”.
Розалія здобула на засланні медичну освіту. Вона працювала в Долині, є висококласним спеціалістом в галузі кардіології, довго була і залишається медичним лікарем для всієї родини. Як медик вона десятки разів відвідувала і нашу витвицьку садибу…
А ще родина Гошовських мала у Витвиці на Порошницях, там де тепер лісництво, невелику “стончку” /смушку/ поля. Очевидно, це було придане по витвицькій мамі Лаврович. Ця “стончка” Гошовських безпосередньо прилягала до “стончки” інших наших предків ‑діда Михайла та баби Марині Волковецьких. На цих смужках не раз зустрічалися в дитинстві наша мама Оксана Волковецька і діти Гошовських, в тому числі Василь і Розалія.
На місці загибелі Дорошенка ще в радянські часи хтось із патріотів вибив на камені інформація про цю подію, однак дата події була вказана неправильно. Цей напис не раз знищувався, про що свідчать і люди і сліди на камені.
За часів незалежності інформація про героїчну загибель в цьому місці Дорошенка нанесена офіційно, на сусідньому камені. Вона має вигляд меморіальної дощки. ЇЇ відкриття та пам’ятного хреста відбулося урочисто при великій кількості присутніх.
Джерело. http://yanyshivskyy.org.ua/encyclopedia/doroshenko-hoshovskyj-vasyl-myhajlovych/, літопис УПА, календар УПА на 2020р.
****
Оновлено. Богдан Ломпас: "Дорошенко" з 1947 р. і до загибелі - провідник Болехівського районного проводу ОУН, водночас зв'язковий керівника ГОсП Проводу ОУН Петра Федуна "Полтави". Четверо охоронців "Дорошенка" загинули 26 травня 1950 р.під час однієї з багатьох операцій з розшуку Федуна (проведених за свідченнями захопленого 14 травня того ж року провідника Долинського надрайону Мирослава Зборика "Орленка")
Дж.: Іщук О., Іванченко В. Життєвий шлях Галини Голояд - "Марти Гай". Літопис УПА, 2010. С. 45 і ряд інших)
Немає коментарів:
Дописати коментар