Іван Сокіл народився 2 березня 1911 року у с.Хлоп`ятин Сокальського повіту (тепер Польща).
Вчився у греко-католицькій духовній семінарії Перемишля. Священичі свячення отримав від Перемишльського єпископа Йосафата Коциловського.
Після висвячення призначений помічником старого священника на парафію в Карпатську частину краю. Звідси скерований у с.Гаї Нижні Дрогобицького повіту.
Після Другої світової війни, коли село Хлоп`ятин відійшло до Польщі, отець І.Сокіл забрав родину до себе в Гаї Нижні, де восени 1949 р. родина збудувала нову хату. Усе життя залишався священником-целібатом.
У 1946 р. отець не прийняв православ`я, а продовжував підпільно правити як греко-католицький священник.
У березні 1950 р.усю родину отця Івана арештували й відправили у м.Борислав (батька, матір, брата Пилипа з дружиною, брата Зиновія- учня школи). На третій день після арешту отця Івана відокремили від родини і з того часу проводили судові справи. Врешті родину Соколів (крім о.Івана) було вивезено в Сибір, етапом через Красноярськ- на лісові роботи у басейні ріки Єнісей, а отця Івана відправили в заслання на Урал.
Після смерті Сталіна, у 1954 р. за амністією, родину Соколів реабілітували, арешт та заслання визнали незаконними й звільнили з правом на повернення майна та компенсацію завданих збитків.
У березні 1954 р. разом з батьками отець Іван повернувся в с.Гаї Нижні. На той час хата родини Соколів у селі була продана радянською владою місцевому вчителю, який її завалив і побудував на тому місці нову.
З часом держава надала отцю Іванові старий будинок у с.Снятинка Дрогобицького району, який він відновив, і в 1956 році разом з родиною поселився тут.
Після повернення на Україну, не маючи можливості легально провадити священичу практику в греко-католицькому обряді, працював у колгоспі пастухом, згодом- у будівельній бригаді. Нелегальне священиче служіння в Дрогобичі та навколишніх селах (Грушеві, Дорожеві, Добрівлянах, Гаях Нижніх) найчастіше здійснював уночі, після чого зранку йшов на державну роботу.
Органи внутрішніх справ та КДБ стежили за підпільною священичою діяльністю отця Івана Сокола, здійснювали обшуки в його помешканні, конфісковуючи релігійну утвар. декілька разів був забраний просто зі Служби Божої. На допитах постійно переконували прийняти православ`я, однак він не погоджувався. Тоді піддавали тортурам.Але отець ніколи не думав про зраду своєї церкви. Він був ініціатором збору підписів членів підпільної Української греко-католицької церкви за відновлення і легалізацію УГКЦ.
Так у 1972 році ініціативна група священників, серед яких о.Іван Сокіл, о.С.Яворський, о.Новак, брати-монахи Янтухи, о.М`ягкий, М.Ревть уклала лист і з підписами людей направила в Раду Міністрів СРСР. Офіційної відповіді на цей лист не надходило, зате надсилалися укази допитати усіх, хто підписав звернення.
Увечері 25 жовтня 1976 року отець Іван відслужив молебень і почав збиратися до Львова. А зранку наступного дня його знайшли мертвим у своїй кімнаті. Ймовірно, в отця стався інсульт.
Поховали отця Сокола у с.Снятинка при великім здвигу народу, незважаючи на заборону властей.
В отця було дві сестри і два брати. Нимфодора (Ксенія) Сокіл (3.ІІІ.1920 - 16.01.2000 рр.)- 21 березня 1936 р. вступила в новіціят до сестер служебниць Непорочної Діви Марії. У 1938 р. склала перші монаші обіти, а в 1944 р.- вічні.
У березні 1950 р. заслана в Красноярський край, де перебувала до 1956 р. Працювала медсестрою, померла у м.Львів. Брат Зиновій жив у селі Снятинка Дрогобицького району Львівської області, пізніше- у Львові. Сестра Марія жила в селі Гаї Дрогобицького району Львівської області.
У 1977 році через рік після смерті отця Івана Сокола, працівник міської прокуратури передав у Дрогобицький краєзнавчий музей особисті та літургійні речі отця Івана. Сере них: рака, дискос, напрестольне розп`яття, друковані на ручній машинці та фотографовані богослужебні книги, образки, вишиті обруси, фотографію молодого хлоця з підписом "Іван Сокіл". Усі ці речі занесли в допоміжний фонд музею й упродовж багатьох років ними ніхто не цікавився.
У червні 2008 р. наукові працівники музею, готуючи виставку, присвячену 200-літньому ювілею перенесення парафії Св.Трійці в Дрогобичі з дерев`яного храму в мурований покармелітський монастир, вирішили показати діяльність Української греко-католицької церкви в радянськім підпіллі. Тоді й вийняли з фондів та виставили для огляду речі отця Івана Сокола.
У своїх спогадах, Ярослав Возний згадує:
"Отець Іван був дуже світлою і позитивною людиною, завжди усміхнений і до усіх, від малого до старого, звертався "дитинко".Із ним ще познайомився до армії, десь у 1959 р. Тоді церкву Преображення Господнього, що була на вулиці Стрийській, закривали й переобладнювали під школу. Отець із церкви Пресвятої Трійці, куди я ходив, попросив мене й моїх товаришів забрати звідти церковні речі та перенести їх у наш храм, щоб вони не пропали. Я тоді думав, що роблю добру справу. Але коли побачив реакцію людей, то зрозумів, що щось не те. Я дуже з цього приводу переживав, удома була суперечка. Тоді моя бабуся сказала, що до нас додому прийде один чоловік, казала культурний, щоб усе йому розповів. А виявляється, що моя бабця ще з 1946 р.відвідувала Літургію, яку служили підпільні греко-католицькі священники.У родині про це ніхто не знав, така була конспірація. Тоді до нас прийшов отець Іван Сокіл, він мене вислухав і сказав:"Не переживайте, ви ніякого гріху не маєте: хто вас просив, той нехай відповідає. Вас просив священник, ви виконували волю, як в церкві належно", а потім додав,- Але я би радив, що якщо там нічого не ставили, то не повинні це забирати". Отець запросив мене прийти на Службу Божу, яка служилася в квартирі на вулиці Радянській (тепер Грушевського). Коли я зі своїм товаришем побував на цій першій Службі Божій, яку правив отець отець Сокіл, то я зрозумів, що відправа відрізняється, зовсім інша атмосфера. Потім були в аптекарки, вона була монахинею, у неї я зустрів свою бабцю. Так почав ходити на Святі Літургії, які служив отець у різних будинках і квартирах, сповідався, слухав його науки. Опісля, коли снідали, багато розмовляли, і отець розповідав про себе і свою родину. Щоразу ми ставали ближчими. Розповідав, що батьки в нього були дуже релігійними. Казав, що його висвячував у Перемишлі Владика Йосафат Коциловський, тоді була Перемиська єпархія."....
Джерело: "150 славних українців Дрогобиччини". Володимир Пограничний.
https://drohobychyna.com.ua/section/osobistosti/otec-ivan-sokil/
Немає коментарів:
Дописати коментар