Закінчив сільську школу. Працював у рідному селі продавцем, згодом на торф`яних розробках біля Самбора.
У час німецької окупації допомагав своєму вуйкові Михайлові Фридеру, виконував його доручення.
Радянська влада вивезла рідних Івана у Сибір.
У 1944 р. вступає в УПА- сотню Фридера ("Нечая") та бореться із загарбниками під псевдо "Вир".
У лютому 1945 р."Нечаєві" передали записку, щоб він прийшов у село, але досвідчений командир послав у розвідку трьох повстанців, у тому числі Івана Хруника. Розвідка потрапила у засідку- Івана важко поранили, і він потрапив до рук енкаведистів. Це було 25 лютого 1945 р. По замерзлій дорозі повстанця тягли за ноги до гарнізону (знаходився в будинку лвсництва). Тут його немилосердно катували: пекли вогнем, били шомполами, але він нікого не зрадив. Над ранок Івана викинули в холодну стайню, де він у муках помер. Через два дні його мертвого розіп`яли на мості за селом, у напрямку Підбужа. У живіт забили кіл. Стерегли дві доби. Лише після цього дозволили його поховати, але на тому ж місці, біля річки, без одягу й труни. Федір тимишин, Онуфрій Хруник та Василь Климко обвили тіло веретою й поховали мученика в рідну землю, за волю якої він віддав найцінніше- своє молоде життя.
У 1964 р. Микола томишин, Василь Томишин, Володимир та Михайло Хруники таємно поховали останки Івана Хруника на цвинтарі, біля горішньої церкви.
Джерело: "300 Великих дрогобичан". Ганна Гром.
https://drohobychyna.com.ua/section/osobistosti/ivan-hrunik/
Немає коментарів:
Дописати коментар