Зліва направо: сидять – Харук Микола, "Вихор" (див. фото № 28), Мельник Петро, "Хмара" (див. фото № 41); стоять: Ониськів Петро, "Пструг" (див. фото № 61), Кузів Василь, "Базь" (див. фото № 36), Олексюк Дмитро, "їлак" (див. фото № 24), Кузьменко Галина, "Надя" (див. фото № 35), Столащук Федір, "Лужок" (див. фото № 31), Мельник Іван, "Залізняк" (див. фото № 33), Шкрібляк Василь, "Черемха" (див. фото № 37), Шведюк Іван, "Сірко" (див. фото № 1) /АВР/. За твердженням Івана Мельника, зроблені Д. Білінчуком.
Перша сотня УПА на Яворівщині виникла 16 березня 1944 року. Її недовго очолював Михайло Вархоляк-«Роман»-«Роберт»- «Лісовий» (до 10 квітня), відтак командування перебрав «Лев» (справжні ім'я та прізвище невідомі; можливо, це Іван Лень).
Відділ, який отримав назву «Переяслави», спочатку займався вишколом, згодом перейшов і до бойових дій. До 23 липня «Переяслави» мали сім боїв та сутичок із німцями, один бій з червоними партизанами, п'ять засідок на німців, дві акції на німецькі лігеншафти, одну акцію на німецький млин, три акції проти поляків-сексотів.
Для переходу німецько-радянського фронту «Переяслави» розділилися на чоти, які законспірувалися в селах Рогізно, Бунів, Хоросниця та Селиська. Повстанці, переодягнені селянами, працювали на полях при жнивах.
Червона армія 22 липня зайняла Немирів, 23 липня — Краковець, 24 липня — Яворів і Судову Вишню, 25 липня — Мостиська. У новій ситуації, як згадував повстанець Микола Кунанець, «багато людей рятувалося від совєтської армії, кожен — чи мав зброю, чи не мав — приходив до ліса й просився: «Приймайте в сотню»».
У липні 1944 р. у с. Іваники заходами референта УЧХ Яворівського повіту Марії Шудравої-«Жені» було організовано польовий шпиталь, в якому обов'язки головного лікаря виконував Юрій Липа. Шпиталь від 22 липня охороняв рій зі сотні «Переяслави» під командуванням ройового Нестора Романця-«Чорного». На початку серпня на базі роя організовано охоронну сотню на чолі з командиром «Петренком» (справжні ім'я та прізвище невідомі). Станом на 19 серпня 1944 р. цей відділ нараховував 44 вояки, озброєні чотирма кулеметами, чотирма- п'ятьма автоматами та крісами.
Ще одну сотню УПА було організовано на базі Завадівського куща на початку серпня 1944 р. у лісах на північному заході повіту. Командиром її став Андрій Тучапець-«Верх»-«Олег». На 24 серпня цей відділ нараховував 116 вояків.
Єдиного військового командування усі чотири сотні не мали, як і не мали зв'язку зі штабом воєнної округи «Буг». Їх діяльність координував повітовий провід ОУН, яким керували провідник Володимир Кунанець-«Інгул»-«Прут» та його заступник, референт пропаганди Євген Смук-«Клим»-«Березюк». Функції командира спочатку двох, а відтак і чотирьох сотень на себе взяв провідник «Ореол» (справжні посада, ім'я та прізвище невідомі; можливо, це Лев Шкреметко-«Галич»-«Декан»).
З формального погляду не можна говорити про існування на Яворівщині куреня УПА як військової одиниці. Але не тільки в науковій літературі, а й у документах ВО «Буг» (ще таки з 1944 р.) утвердилася теза про те, що на основі сотні «Переяслави» виник однойменний курінь, який нібито складався із трьох сотень (к-рів «Лева», «Дністра» та «Петренка») і нараховував 600 вояків під загаль¬ною командою командира «Дністра».
Насправді ж курінним «Дністра» можна вважати лише кілька днів у двадцятих числах серпня, коли він фактично керував діями своєї сотні та сотні командира «Петренка» і, ймовірно, також сотні «ім. Дорошенка».
Після поділу сотня УПА «Переяслави» мала низку бойових зіткнень. Зокрема, 7 серпня повстанська застава біля с. Селиська знищила два авто із сімома більшовиками. 10 серпня у с. Ляшки (тепер Глинець) затримано і роззброєно шість більшовиків, з яких чотирьох ліквідовано. 13 серпня у сутичці полонено і знищено ще п'ять ворогів.
Наступного дня сотня «Переяслави» звела бій із облавниками в с. Тучапи (Городоцький район), в якому, серед інших, загинув начальник райвідділу НКҐБ майор Михайло Лабузов.
Після цього сотня відійшла на захід і у передобідні години 16 серпня між Шутовою (Козаківкою) та Селиськами знову звела бій. Підрозділ прикордонників прочісував ліс із боку Козаківки. Вперед вирвалася автомашина «Додж» із вісьмома більшовиками. Вони були обстріляні повстанською заставою. У результаті загинуло п'ятеро ворогів, серед яких виявився і начальник 89-го прикордонного загону полковник НКВД Петро Никитюк. Ще двоє, сержант і водій, були поранені. На звуки стрілянини підтягнулася прикордонна комендатура, з якою «Переяслави» звели тригодинний бій. У ньому загинули ще четверо більшовиків. Українські втрати: двоє вбитих («Бук» і «Зозуля») і двоє поранених.
Сутички з ворогом мала і сотня «Петренка». Зокрема, близько 10 серпня у засідці на 11 більшовиків на Козаківці (Шутовій) було знищено чотирьох ворогів, від яких забрано зброю. 14 серпня в сутичці на Іваниках вбито одного більшовика. Ввечері того ж дня на повстанську заставу потрапили ще шість ворогів. У результаті троє з них загинули, здобуто кулемет і три диски до нього, «десятизарядку» і пістолет. У наступні два дні спільно із місцевим СКВ на Козаківці ліквідовано ще двох більшовиків.
Подібний характер мали й дії сотень «ім. Сагайдачного» та «ім. Дорошенка». Зокрема, сотня «ім. Сагайдачного» 19 серпня зробила засідку на шосе Яворів— Краковець у місцевості Лися Гора біля Вільки Роснівської, на південь від Гуківського лісу, де тоді базувався відділ. Метою акції було відбиття мобілізованих до Червоної армії. Після обстрілу колони постало безладдя, в результаті якого частині призовників вдалося втекти. Вогнем повстанцем поранено чотирьох конвоїрів.
Активна діяльність відділів УПА привела до посилення облав. У вбитого полковника Никитюка було забрано карти та документи, з яких випливало, що прикордонники проводять активні пошуки відділу «Лева». Тому після бою, де той загинув, ця сотня знову відійшла на схід, в околиці Мужилович, Молошкович, Ліснович та Чорнокінців.
І справді, в наступні дні у Яворівському, Краковецькому та сусідніх районах було проведено низку масштабних облав за участі 89-го прикордонного загону, 16-го прикордонного полку з охорони тилу І Українського фронту, 51-го мотоциклетного полку 4-ї танкової армії ЧА, оперативного складу райвідділів НКВД та інших підрозділів. Серго Берія, син керівника НКВД СССР, згадував, що влітку 1944 р. біля Мостиськ радянська влада використовувала три артилерійські полки ЧА для «очистки тилу».
Отримавши від розвідки інформацію про підготовку облави, 18 серпня польовий шпиталь разом із сотнею «Петренка» перейшов з Іваників 6-7 км на північ, на присілок Сували. Але Ю.Липа з родиною залишився в Іваниках, де і був затриманий 19 серпня.
Облава 19 серпня також захопила ліс між Малнівською Волею та Арламівською Волею.
Загалом в операціях 89-го прикордонного загону, за радянськими даними, 19 серпня вбито 11 і затримано 239 осіб, 20 серпня — вбито четверо і затримано 80 осіб. Облави продовжилися в наступні дні — спочатку на ліси на південь від Яворова, відтак зміщувалися на північ.
Уночі з 19 на 20 серпня відділ «Петренка» (50 вояків) разом зі шпиталем і пораненими (понад 10 осіб) та обслугою (п'ять осіб) долучилась до сотні «ім. Сагайдачного» у лісі біля Гуків. Тут до них приєднався Чернилявський СКВ (50 осіб). У результаті реорганізації сотня «Петренка» зросла до 120 вояків.
Наступної ночі обидва відділи перейшли далі на північ, в ліси між Липовцем, Змієвиськами, Коровицею і Будомиром. Тут до них долучився Нагачівський СКВ (60 вояків), а також інші повстанці з околиці. Відповідно, сотня «Петренка» була доповнена до 140 вояків, мала на озброєнні 10 кулеметів. Відділ «ім. Сагайдачного» нараховував 345 вояків зі зброєю (зокрема 40 кулеметів) та 40 — без зброї. За твердженням стрільця сотні «Петренка» Миколи Кунанця- «Тріски», його відділ був озброєний на 60-70%, сотня «Дністра» — на 90-100%. Крім шпиталю, при цих сотнях створено відділ розвідки з чоловічого та жіночого роїв, який вишколював колишній окружний провідник Равщини «Карпо», та відділ пропагандистів, яким займався Ярослав Ґумовський-«Славич».
Сотня «Переяслави» 24 серпня повернулася в ліс біля с. Рогізно. Тут в обідні години було зведено бій з облавою, проведеною комендатурою 89-го прикордонного загону та 2-м батальйоном 116-го прикордонного полку НКВД. Ворог також використовував бронетехніку (танкетки). Відзначилися в бою, зокрема, чотовий «Яр» і ройовий Василь Венгрин-«Чорненький», який виніс із палаючої стодоли зімлілого друга, вбивши при цьому п'ятьох більшовиків. Внаслідок ворожого обстрілу згоріло 93 господарства і загинуло вісім селян. Про знищення Рогізного в результаті бою звітувало й обласне управління НКВД. Загалом у період із 22 серпня по 7 вересня 1944 р. артилерійсько-мінометним вогнем було спалено села Рогізно, Гута, Липина і Наконечне ІІ.
Відбивши більшовицькі атаки, сотня «Переяслави» з Рогізного відійшла в ліс під Прилбичі, але й там 26 серпня потрапила під сильний ворожий обстріл. Ввечері «Лев» відвів відділ до присілка Зади. Тут на нараді із членами повітового проводу ОУН, відповідно до наказу провідника «Ореола», було вирішено сотню розформувати з метою збереження кадрів. «Переяслави» вночі з 27 на 28 серпня перейшли до Селиськ, де були демобілізовані до відкликання.
У той же час, 26 серпня 1944 р., сотні «Дністра» і «Петренка» загальною чисельністю до 500 стрільців були оточені ворогом в лісі між Лукавцем та Коровицею. Після потужного обстрілу з гармат та мінометів, який почався після обіду, близько 16-ї години, зав'язався бій. Через легковаження «Дністром» повідомлень розвідки відділи фактично були заскочені і в паніці почали розбігатися. Проте завдяки організованому опорові, здійсненому чотами «Федоренка», «Довбуша», Михайла Базилевича-«Миколки» і польовою жандармерію на чолі з Дмитром Циганком-«Вергуном», вдалося уникнути великих втрат і вирватися з оточення. У результаті бою відділи УПА фактично були розбиті, хоча втрати повстанців склали всього близько 20 осіб. Інші успішно вийшли з ворожого оточення. Загинув зокрема, чотовий «Федоренко» і зник без вісти провідник «Карпо».
Рештки відділів, чисельністю близько 200 осіб, зібралися у Змієвиськах і, перебувши день, вночі під командуванням сотенного політвиховника Романа Скубиша-«Дуба» вирушили на південь. 28-29 серпня прибули у Селиська, де були демобілізовані аж до відкликання.
Останньою припинила існування сотня «ім. Дорошенка». 30 серпня 1944 р. в лісі біля Кобильниці Волоської вона була раптово оточена. Після мінометного обстрілу облавники прочісували ліс. Оскільки йшли лініями, то повстанці малими групами зуміли переховатися в гущавниках. Ввечері більшовики залишили ліс, а повстанці перейшли через Кобильницю Волоську в ліс на південь від шосе Краковець—Радимно. Тут сотню було демобілізовано.
Результатом масштабних облав наприкінці серпня 1944 р. на Яворівщині стали розпорошення та демобілізація сотень «Переяслави», «ім. Сагайдачного», «ім. Дорошенка» та к-ра «Петренка». Крім активних дій ворога, причинами цього були і прорахунки. Внаслідок нефахового керівництва провідника «Ореола» яворівські відділи були закріплені до конкретних відтинків із порівняно невеликими лісами, хоча «Дністер» захищав ідею перебазування у масив Янівських лісів. Також не було створено єдиного командування (нарада щодо створення курінної команди була запланована лише на 27 серпня). Відповідно, коли розпочалися великі облави, закріплені у замкненому терені і без єдиного командування відділи зазнали втрат (загалом — до 100 вбитими із 800-900 вояків, які були під зброєю у чотирьох яворівських сотнях), частково розпорошилися і були змушені піти на демобілізацію.
Навесні 1945 р. діяльність відділу «Переяслави» було відновлено. Він досить активно діяв на Яворівщині, Мостищині та прилеглих теренах Закерзоння аж до 1947 р., коли його вояки окремими групами відійшли рейдом на Захід.
Кому відома інформація про діяльність УПА на Яворівщині, просимо писати на електронну адресу info@yavir.net
© Володимир МОРОЗ
Немає коментарів:
Дописати коментар