4 квітня 1943 р. сотня УПА на чолі з Олексієм Брисем - псевд. "Остап" розбила німецький концтабір.

Олексій Брись з дружиною

На фото: «Олексій Брись. Серпень 1992 р. – похід на Аскольдову могилу. Святкування 50-річчя УПА» – з архіву Лесі Бондарук

4 квітня 1943 р. сотня УПА на чолі з Олексієм Брисем псевдо "Остап" розбила німецький концтабір у селі Лобачівка Горохівського району на Волині й визволила полонених.

Восени 1941 р. німці змусили усе працездатне населення села Лобачівка збудувати концтабір. Табір мав форму трикутника, який відмежовували стовпи з колючим дротом і загорожа заввишки майже 3 м. Всередині табору було три великі будинки, де поставили пічки і двометрові нари.

У таборі було кілька сотень невільників, яких звозили з усього району. Серед них були комуністи, націоналісти і члени української поліції, яких підозрювали у зв’язках з УПА (адже багато з них в Горохові перейшли до повстанців). Охороняли табір поліцаї, які багато невільників розстріляли. Комендантом табору був горохівчанин Григорій Герасимович, який, за спогадами селян, власноруч розстріляв багатьох в’язнів у невеликій соснині, яку люди називали «Звіринець».

– Мені довелося бути у Лобачівському таборі декілька днів, але поліцай Сусь випустив мене, – згадував мешканець села Петро Чучман. – Багато полонених поліцаї розстріляли. Були випадки, коли поліцай брав кількох людей і йшов заготовляти віники в ліс. Виводив їх в урочище Звіринець і там розстрілював. Особливо старався поліцай Коломієць, який знищив багато невільників. Пізніше там було виявлено останки загиблих людей. Коли повстанці з УПА напали на табір, вони визволили всіх в’язнів і захопили в полон поліцаїв-охоронців і коменданта табору Герасимовича, якого застрілили. Поліцаю Коломійцю вдалося втекти і сховатися.

Керівництво УПА з самого початку планувало знищити концтабір. 4 квітня 1943 р. сотня УПА на чолі з Олексієм Брисем (Остап) здійснила напад на концтабір у Лобачівці.

– Наступ на Лобачівку ми провели за всіма правилами військової тактики, – згадував Олексій Брись. – Оточили село, зробили засідку з кулеметами. Бій тривав близько двох годин, загинуло 6 вояків УПА, вбито 43 нiмецьких вояків i поліцаїв». В’язнів відпустили додому, коменданта привселюдно розстріляли на вулиці. Чимало звільнених із концтабору радянських військовополонених приєдналося до боротьби УПА, поповнивши відділи іноземців на базі Січ поблизу села Вовчак.

Цього ж дня повстанці напали на німецьку автоколону на шосе Горохів – Берестечко біля Лобачівського лісу. Утворивши засідку, дві чоти УПА з відділу Остапа знищили 8 вантажних та 2 легкових автомобілі нацистів, які під час пацифікації с. Постійно спалили більше половини будинків. Начальника горохівської жандармерії Гампеля українські партизани взяли у полон, а згодом розстріляли. Повстанці втратили лише одного побратима – Калістрата Дзюбу, уродженця села Брани.

Антинацистська боротьба УПА на початку квітня була особливо активною. Збірник Інституту історії НАНУ «ОУН і УПА в 1943 році. Документи» наводить дані радянських партизанів про те, що на початок квітня 1943 року найбільшого розмаху антинімецькі акції українських повстанців набули на півдні Волині в районах Мізоч, Остріг, Кременець, Верба. Зокрема, під час нападу на містечко Вербу було вбито 120 німецьких солдатів, у боях за село Шимовку – 24, за Остріг – 32, в Мізочі – 11. Радянські партизани відзначали, що у квітні 1943 року щодня з лісів Острозького, Шумського й Мізоцького районів на антигітлерівські акції виїжджало 60-70 возів із повстанцями.

6 квітня 1943 року повстала українська поліція в Ковелі. Поліцейські вбили 18 німців, звільнили із тюрем арештованих, розпустили в’язнів із табору примусової праці, утекли до лісу, де на їхній базі було сформовано сотню УПА.

Олексій Брись з дружиною

На Кременеччині через активність УПА гітлерівці змушені були з 6 квітня 1943 р. оголосити надзвичайний стан. Окупанти панічно телеграфували на Захід, що націоналістичні партизани атакують уже посеред білого дня, нападають на потяги, визволяють людей, підготовлених для вивезення до Німеччини. Рейхскомісар Еріх Кох, звітуючи у Берлін, писав, що на Волині лишилося тільки два райони, вільні від «банд». Навесні 1943 р. у своєму внутрішньому листуванні гітлерівці визнавали, що не контролюють на Волині 75% орних земель і втратили 52% поставок худоби.

Леся Бондарук, Український інститут національної пам`яті