8 квітня 1919р. народилася Андрущенко Ніна Іллівна "Синичка" - учасниця національно-визвольних змагань, зв'язкова ОУН, медсестра УПА....Ще зовсім молодою дівчиною вона загнала у серце одна за одною дві шпильки, бо на допитах не витримувала катувань московитів. Однак спроба самогубства не вдалася. Ніна Іллівна вижила, більше того – зі шпильками у серці народила двох дітей, дочекалася онуків і правнучки...

У сім'ї була найстаршою серед п'яти дітей. Після закінчення семи класів працювала у своєму господарстві, співала в церковному хорі, була учасницею художньої самодіяльності, пройшла курси кулінарії, крою і шиття.

У квітні 1939 року відкрили курси Польського Червоного Хреста, де й почала здобувати медичні знання. Того ж року почала навчатися у Кременецькій фельдшерсько-акушерській школі. Кілька місяців працювала в піонерському таборі в с. Биківці.

Восени 1941 року вступила в місцевий осередок ОУН і була зв'язковою в селах Садки, Шкроботівка, Мізюринці та Загайці. В 1942 році разом з іншими дівчатами вела двотижневий вишкіл першої допомоги раненим у с. Татаринці.

Від початку березня до кінця квітня 1943 року кочували по селах Сошище, Забара, Антонівці, хуторах Залісеччина, Підсоснівки, Підтрійця, опісля переведена в табір «Південь», де командиром був «Крук», заступником «Кропива». Невдовзі за наказом відбула з «Наталкою» на Київщину в «Бабин Яр». Під Славутою мали стоянку в лісі, де під вечір зазнали нападу німців. Після бою змушені були вернутися в табір.

У двадцятих числах серпня 1943 з табору евакуювали поранених у ліс у бік Дубно, де не раз потрапляли під обстріли німців. Наприкінці листопада повернулася в табір в Антонівці, де продовжувала лікувати хворих повстанців, заразилася тифом. Перебувала деякий час в одному із сіл в хаті.

Після війни під час виконання завдання в селі Стіжок 1946 заарештована органами НКДБ. Відвезли в Шумськ, де її видала дівчина-зрадниця. Посадили «Синичку» в одиночку камеру, почалися слідства і знущання. Після катувань, щоб не видати товаришів, вчинила спробу покінчити зі життям, для чого використала дві шпильки. На диво всім — вижила, а голка залишилася в серці, що описано у книжці «Труды врачей города Норильска» (1966). Засуджена на 10 р. ув'язнення і 5 років позбавлення в правах.

Покарання відбувала у м. Норильську Працювала на будові залізниці. Там зустріла колишнього військовополоненого — Івана Андрущенка з Житомирщини, який теж відбував 10-річний термін ув'язнення. Коли вони відбули свій термін покарання, вирішили побратися. А вже через рік, попри всі застереження лікарів, Ніна народила донечку Надію, а через п'ять років і сина В'ячеслава.

1968 повернулася в родинне село. Стан здоров'я не дозволяв їй працювати. У 1984 році помер чоловік. Ніна Андрущенко загинула від нещасливого випадку 31 січня 2006р.

Джерело. Л. Заморська, Б. Мельничук. Андрущенко Ніна // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А-Я (додатковий).-788 с.-ISBN 978-966-528-318-8.-С.16.

Із двома голками в серці Ніна Андрущенко дожила до глибокої старості // 20 хвилин (Тернопіль), 2 квітня 2009 (Перевірено 1.07.2015), Вікіпедія.

*******

86-річну жительку села Великі Дедеркали Шумського району Ніну Андрощук називали жінкою-феноменом. Ще зовсім молодою дівчиною вона загнала у серце одна за одною дві шпильки, бо на допитах не витримувала катувань працівників НКВС. Однак спроба самогубства не вдалася. Ніна Іллівна вижила, більше того – зі шпильками у серці народила двох дітей, дочекалася онуків і правнучки. А нещодавно у пожежі, що виникла в літній кухні, жінка загинула. Якби не трагічний випадок, ще, мабуть, пожила б...

Пані Ніна – уродженка Великих Дедеркал, тут закінчила шість класів, у сьомий ходила за 20 кілометрів до Шумська. Після курсів у товаристві Червоного Хреста опанувала спеціальність сестри милосердя. Навчання продовжила у 1939 році в Кременецькій фельдшерсько-акушерській школі. А у 1941 році почалася війна, і дівчина повернулася у рідне село. Зі створенням у 1942 році УПА Ніна співпрацювала зі штабом військової округи “УПА-Північ” у селі Антонівці. Тут був маленький шпиталь, в якому Ніна-„Синичка” (таке псевдо мала) навчала молодих дівчат медичній справі, брала участь у бойових операціях повстанців, виносила з бою поранених, виконувала обов’язки зв’язкової.

У 1944 році фашисти відступили, але прийшли більшовики. Боротьба упівців продовжилася. Йдучи вкотре за медикаментами на один з хуторів, Ніна з друзями потрапили в засідку, відтак – у Шумську тюрму. Безкінечні допити, знущання, муки не зламали духу повстанки, але фізично вона вже терпіти не могла. Знайшовши у піджаку дві шпильки, якими зчіплювалися індивідуальні медичні пакети, дівчина відламала від однієї головку і встромила під ребро біля серця.

Скорочуючись, серце виштовхувало сторонній предмет, але Ніна натискала все сильніше... Біль був різким, та свідомість Ніна не втратила. Взяла другу, вимащену у бруді шпильку – сподівалася померти якщо не від больового шоку, то принаймні від зараження крові. Тонкий металевий предмет теж зник під серцем. Знепритомніла дівчина тільки тоді, коли у камеру зайшов черговий і їй довелося встати на ноги. Кати спершу вважали, що „Синичка” блефує, але коли її кинуло в жар, віддали не в руки лікарів, а у загальну камеру. Думали, там помре швидше. Та вона вижила. Біль у серці відчувала у перші місяці, а потім звикла до нього.

У червні 1946 року Ніну засудили до десяти років позбавлення волі. Їх вона відбула у Норильську. Тягала шпали, носила щебінь на будівництві залізничного полотна. У Норильську познайомилася з житомирянином Іваном Андрущенком, за якого вийшла заміж. Народила дочку Надію, а через кілька років – сина В’ячеслава. Норильські лікарі, знаючи про голки, рекомендували жінці не ризикувати життям – мало як поведе себе серце під час пологів, але Ніна Іллівна не послухала порад медиків. Їздила, правда, за направленням норильців до Москви, щоб там позбутися шпильок, але в останній момент від операції відмовилася. Згодом у рідному селі Ніна Іллівна ставила на ноги дітей, а чоловік працював.

У 1966 році в Красноярському видавництві вийшла книжка „Труды врачей города Норильска”. Один з детальних медичних описів присвячений Ніні Андрущенко: „У ділянці IV дуги ліворуч визначається тінь зігнутої голки довжиною 5,8 см, яка синхронно рухається з кожним скороченням серця. Інша голка застрягла в м’яких тканинах лівої половини передньої грудної стінки і зміщується вгору при вдиханні”. Медики не приховують свого подиву „з дивовижної пристосовуваності реакції м’яза серця до стороннього тіла”.

Десятки років родина Андрущенків перебувала у тривозі за пані Ніну.

– На уроках я постійно думала про маму. Боялася, що прийду додому і не застану її в живих, — розповідала дочка Надя. А серце Ніни Андрущенко хоч і боліло, та витримувало біль заради найдорожчих людей. Син В’ячеслав нині працює у Львові начальником відділу польових робіт “Західгеодезкартографії”, Надія – бухгалтером у Великодедеркальській сільській раді.

Кажуть, що чоловік Іван, який помер 25 років тому, приснився якось Ніні Іллівні, кликав до себе. „До тебе мені не можна, діти ще малі”, – відповіла вона і побігла по дорозі, засипаній щебенем. Люди розшифрували сон як прикмету на довге життя...

Євгенія ЛІЩУК,

Тернопільська область

https://visnyk.lutsk.ua/news/ukraine/regions/volyn/lutsk-svyatkuye-933-den-narodzhennya/