Народилася майбутня драматична артистка і співачка 29 квітня 1881 р. в м. Чортків у сім’ї Коссаків, яка дала Українському театрові ряд діячів.
У шістнадцять років Катерина Рубчакова вступила до мандрівного театру товариства “Руська Бесіда”, єдиного тоді професійного Українського театру на західноукраїнських землях.
Після короткого періоду “проби сил” в епізодичних ролях молода актриса поступово ввійшла в основний репертуар. Перші три роки виступала під своїм дівочим прізвищем Коссаківна, а з 1899 р., коли стала дружиною актора Івана Рубчака, була відома як Рубчакова.
Катерина Рубчакова не мала спеціальної мистецької освіти. Як і багатьох інших митців, на сцену її привели потяг до мистецтва і віра у свій талант. Катерина Коссаківна ще підлітком співала в аматорському хорі, яким керував її батько.
Старший брат Михайло Коссак працював диригентом оркестру і хормейстером товариства “Руська Бесіда”. Він і став першим учителем співу молодої хористки, а згодом і оперної солістки. Далі були навчання в музично-драматичній студії при театрі, якою керував Й. Стадник, уроки співу у відомого педагога С. Козловської. Можливо, справжня фахова підготовка з вокалу, яку могли дати консерваторія, відкрила б К. Рубчаковій шлях на сцену оперних театрів світу, але доля розсудила інакше: вона залишилась артисткою мандрівного Українського театру.
Театр, в якому К. Рубчакова працювала двадцять років, мав яскраво виражений музично-драматичний характер. У ньому уживалися поряд з драмою оперета й опера. К. Рубчакова привертала увагу передусім як оперна співачка. Вже через два роки роботи в театрі, після вдалих виступів в опереткових виставах, вона у травні 1898 р. вперше виконала партію Оксани в “Запорожці за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського, зачарувавши слухачів красою і силою голосу. Ця партія стала постійною в її репертуарі протягом п’ятнадцяти років. А потім – інші партії: Оксана в “Різдвяній ночі” М. Лисенка, Катерина, Галька в однойменних операх М. Аркаса і С. Монюшка, Марійка в “Проданій нареченій” Б. Сметани, Маргарита у “Фаусті” Ш. Гуно, Євдокія в “Дочці кардинала” Ж. Ф. Галеві, Мікаєла в “Кармен” М. Бізе, три жіночі партії – Олімпія, Антонія і Стеллі – в “Казках Гофмана” Ж. Оффенбаха, Сантуца в “Сільській честі” П. Масканьї, Баттерфляй в ”Чіо-Чіо-Сан” Д. Пуччіні.
Успіх К. Рубчакової як оперної співачки загальновизнаний, однак справжнім її мистецьким покликанням була драма. Сценічними шедеврами К. Рубчакової критика визнала Галю в “Назарі Стодолі” Т. Шевченка, Марусю в “Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці” М. Старицького, Софію в “Безталанній” І. Карпенка-Карого, Анну в “Украденому щасті” І. Франка. Драматичний репертуар артистки – це головні ролі, переважно героїко-романтичні, в усіх виставах п’єс українських драматургів на сцені театру “Руська Бесіда”.
Із не меншим успіхом, ніж у національному репертуарі, грала К. Рубчакова й у виставах перекладених п’єс. Артистка створила високохудожні образи російських жінок – це Марина і Маша (“Влада темряви” та “Живий труп” Л. Толстого), Олена Андріївна і Ранєвська (“Дядя Ваня” та “Вишневий сад” А. Чехова), а також героїні п’єс Ф. Шіллера, Г. Ібсена, Г. Гауптмана.
К. Рубчакова зачарувала сучасників силою таланту, красою душі. Поет і театральний критик С. Чарнецький залишив нам проникливі слова про велику актрису: “Здається мені, що довго на нашій сцені ніхто не засміється так щиро, як вона, і ніхто так, як вона, не заридає… Довгі роки вона була найкращим явищем у нашому театрі, вона була його колоною, окрасою і душею. Вроджена сценічна інтелігентність, феноменальна інтуїція, дар відчувати та вживатися в особи і ситуації були основами її таланту. А при всьому вона вміла і любила працювати для мистецтва. Це була виняткова жінка на нашій сцені, яка розуміла: в театрі, крім таланту, треба ще й праці, тяжкої праці. Не раз і не два вона вмлівала на пробах із перевтоми і наснаги. Бо з часу, коли Рубчакова вибилася в першорядні ролі, вона не спочила ні днини. Так часто плакала на сцені правдивими сльозами, так часто здавалося, що кидала юрбі під ноги живий шматок свого скривавленого серця…”
Померла Катерина Рубчакова 22 листопада 1919 р. в с. Зіньківцях неподалік від Кам’янця-Подільського. Її ім’я сяє зорею першої величини серед тих, хто прославив український театр. З нагоди 110-ї річниці від дня народження артистки в її рідному місті Чорткові у 1991 р. було відкрито пам’ятник-погруддя, а районний Будинок культури перейменовано у Народний дім імені Катерини Рубчакової.
Джерело.https://tobm.org.ua/rubchakova-kateryna/
Немає коментарів:
Дописати коментар